За призначення новим прем’єр-міністром Володимира Гройсмана проголосувало 257 народних депутатів, за оновлений склад Кабміну — 239 парламентарів. Щоправда, посаду міністра охорони здоров’я так і не поділили. Вона залишилася вакантною. Парламентарі перших скликань Верховної Ради обурюються, кажуть — такого в незалежній історії ще не було, коли однією постановою знімають старого і призначають нового прем’єр-міністра. Та ще і «засунули» всередину цього ж документа пункт про скасування постанови, якою визнано незадовільною діяльність КМУ Яценюка ще декілька місяців назад. За словами юристів, звільнення попереднього і призначення нового прем’єра — це різні конституційні процедури.
Ще важливий момент. Згідно з Конституцією, прем’єр призначається на посаду за поданням Президента, який в свою чергу отримує пропозицію від коаліції депутатських фракцій у Раді. В даному ж разі маємо збірну постанову парламенту, яка навіть не була розміщена на сайті Верховної Ради. Її оприлюднили окремі депутати в соцмережах. До речі, окремо мали голосувати і призначення міністра оборони та міністра закордонних справ, яких вносить Президент. подібних порушень конституційних норм було ще не мало, констатують юристи.
Паралельно із відсутністю юридичної чистоти в призначенні нового уряду йде і відсутність політичної відповідальності. Фактично пакетне голосування говорить про те, що були великі побоювання, що депутати проголосують за відставку Яценюка, але можуть не дати голоси за призначення Гройсмана. Це вже не кажучи, що в умовах війни і складної економічної ситуації, країна місяцями спостерігала за безкінечними кулуарними торгами без суспільного обговорення кандидатур на посади. Як наслідок, довіра як всередині країни, так і міжнародних партнерів до нинішньої влади катастрофічно падає. А було стільки шансів після Євромайдану.
ТРАДИЦІЇ ОБМАЗУВАТИ НОВООБРАНИХ КОШОВИХ У БРУДІ, ЩОБ ТІ НЕ ЗАБУВАЛИСЯ, ДАВНО ПОСТУПИЛИСЯ ФОРМАЛЬНОМУ «СОВКОВОМУ» ВРУЧЕННЮ ВУЛЬГАРНИХ БУКЕТІВ ТРОЯНД / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
В результаті, коаліція фактично була створена з двох фракцій («Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт»), які пішли старим перевіреним шляхом Кучми—Януковича — шляхом тушкування, і нашкребли нову коаліцію з 227 голосів, плюс ситуативні союзники від колишніх регіоналів. Тобто, це фактично стара коаліція із старою назвою «Європейська Україна» — фракції «Самопоміч». «Радикальна партія» і «Батьківщина» просто відпали. Жодна з цих трьох фракцій, а також «Опозиційний блок» не дали голоси за новий уряд, що також свідчить — БПП (проголосувало 125 депутатів) та НФ (72 депутати) допомогли ті, хто раніше допомагали в парламенті Януковичу. Наскільки стійке це старе-нове утворення, було продемонстроване також після голосування за новий Кабмін. Лише з третьої спроби і з перервою на консультації, була ухвалена програма діяльності уряду Гройсмана.
Отже, яким є склад нового Кабміну: перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку — Степан Кубів; віце-прем’єр — Володимир Кістіон; віце-прем’єр з питань євроінтеграції та євроатлантичної інтеграції — Іванна Клімпуш-Цинцадзе; віце-прем’єр — Павло Розенко; віце-прем’єр — В’ячеслав Кириленко; віце-прем’єр — міністр регіонального розвитку — Геннадій Зубко; міністр фінансів — Олександр Данилюк; міністр Кабінету Міністрів — Олександр Саєнко; міністр оборони — Степан Полторак; міністр закордонних справ — Павло Клімкін; міністр внутрішніх справ — Арсен Аваков; міністр юстиції — Павло Петренко; міністр соціальної політики — Андрій Рева; міністр екології та природних ресурсів — Остап Семерак; міністр аграрної політики — Тарас Кутовий; міністр інформполітики — Юрій Стець; міністр освіти та науки — Лілія Гриневич; міністр молоді і спорту — Ігор Жданов; міністр культури — Євген Нищук; міністр інфраструктури — Володимир Омелян; міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб — Вадим Черниш; міністр енергетики та вугільної промисловості — Ігор Носалик.
Незважаючи на великі проблеми, які здебільше сама собі створила влада, у цього уряду все-таки є шанси розпочати реформи. Певний характер під час переговорів Гройсман вже проявив. Тепер потрібна воля для реформ.
«У НОВОГО УРЯДУ НЕМАЄ ЧАСУ НА РОЗГОЙДУВАННЯ»
Дмитро ЛУБIНЕЦЬ, народний депутат, секретар комітету з питань регламенту, «Блок Петра Порошенка»:
— Коаліція як існувала, так і існує. Від початку було 304 депутати, потім вийшли три фракції, але люди, які покинули ці фракції, залишились у коаліції. Тож менше 230 депутатів у коаліції ніколи не було. БПП і «Народний фронт» збирали необхідні 226 депутатів, щоб виконати конституційну норму для подання кандидата на нового прем’єра.
Тепер у нового уряду немає часу на розгойдування. Але нам дуже приємно, що нарешті почули депутатів, які представляють Донецьку та Луганську області в двох фракціях коаліції. Було нарешті створено Міністерство з питань АТО, окупованих територій та переселенців. Окрім цього, є окремий віце-прем’єр, який займатиметься тими ж питаннями.
Що ж до перших кроків Кабміну, які ми очікуємо зараз, то це те, що стосується повсякдення громадян — тарифів. Їх треба не просто переглянути, а знизити. Мені незрозуміло, на основі чого ціни для населення за газ хотіли підвищити до більш ніж 9 грн за кубометр, з огляду на собівартість закупівлі газу та видобуток власного. Так само є питання щодо цін на електроенергію. Окрім цього, необхідне підвищення пенсій, мінімального прожиткового мінімуму, мінімальної зарплатні. Люди розуміють і терплять те, що країна в стані війни, але потрібно показати, що уряд почав про них піклуватися.
Найбільше, за що ми критикували уряд Яценюка, зокрема, Мінекономрозвитку — за 1,5 роки відсутність кроків, спрямованих на економічний розвиток держави, створення робочих місць. Всі одиничні випадки відкриття нових підприємств були не наслідком роботи Кабміну, а результатом ініціативи на місцях. Все ж що стосується Донецької області, то це взагалі жах, оскільки Мінеконом розвитку нічим там не займалося, а лише закривало підприємства.
У мене найпозитивніші враження від Володимира Гройсмана. Так, під час його роботи на посаді голови Верховної Ради були прогалини у дотриманні регламенту. Але прем’єр відповідає за рішучі кроки. За півтора року Гройсман усунув недоліки у діяльності Апарату ВРУ — звільнив його керівника Зайчука, прибрав російські банкомати та фірми, які без дозволу займали приміщення парламенту. Нині всі структурні підрозділи Верховної Ради працюють із прибутком.
«ВНАСЛІДОК УРЯДОВИХ ПЕРЕМОВИН ГРОЙСМАН ПОКАЗАВ, ЩО ВІН ДОСИТЬ САМОСТІЙНИЙ, МІЦНИЙ ПОЛІТИК»
Андрій ТЕТЕРУК, народний депутат, «Народний фронт»:
— У мене великі сподівання на нинішній уряд — це остання спроба врятувати країну від штучно створеної політичної кризи. Політично ми пішли ва-банк, бо якщо ми втратимо керованість країни під час війни та глибокого розчарування народу, то внаслідок перевиборів до влади можуть повернутися екс-регіонали. Це фактично буде кривавий реванш, оскільки ми бачили, до чого призвів їх попередній період правління. Розуміючи всі виклики, які стоять перед нами, ми мусимо втримати ситуацію, забезпечити підтримку уряду і продовжувати реформи, які розпочав уряд Арсенія Яценюка.
Раніше казали, що Гройсман несамостійний політик і залежить від Петра Порошенка. Але в результаті урядових перемовин він показав, що він достатньо самостійний, міцний політик, який розуміє, що він хоче, які цілі він перед собою ставить та як збирається їх досягати. Тож лише час покаже, наскільки успішним він буде, а «Народний фронт» повністю підтримуватиме його і контролюватиме, щоб не відбулося жодних спроб зробити його «ручним» і зашкодити інтересам країни.
«ПРЕЗИДЕНТ ТЕПЕР БУДЕ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ВСЕ В УКРАЇНІ»
Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:
— З появою нового прем’єра і так званого нового уряду завершився процес узурпації влади Президентом. Тепер він, окрім того що є прямим керівником всіх силових структур — має свого голову НБУ, вертикаль керівників ОДА і РДА, яких особисто призначає, тепер ще й отримав свого прем’єр-міністра. Фактично тепер Президент буде особисто відповідальний за все в Україні, тобто не лише за військово-політичну ситуацію, як Головнокомандувач, а й за соціально-економічну ситуацію в країні.
В самому Кабміні ми побачили лише незначні рокіровки по деяких посадах не за принципом професійності, а за принципом політичних квот і торгів. Найгіршим є те, що при обговоренні кандидатури і прем’єр-міністра і в цілому всього складу нового Кабміну у нас не було конкуренції програм кандидатів. Вони взагалі не обговорювались і не подавались від жодного з імовірних кандидатів в прем’єри. Мова йшли лише про прізвище на посадах. Це означає, що новий Кабмін не буде працювати керуючись якоюсь наперед узгодженою стратегією, а й далі буде діяти за принципами ручного управління за якими працювали і всі без винятку попередні уряди. Тобто по суті, на жаль, нічого не зміниться. Навіть перші призначення показують, що замість дерегуляції, яка передбачає скорочення державних органів, ми маємо навпаки ще й створення нових органів влади, нові міністерства та нові позиції віце-прем’єрів.
Зрештою від цього уряду слід очікувати продовження політики минулого Кабміну. Те що зачинав новий прем’єр в Раді під виглядом програми є підтвердженням моїх слів. Адже в так званій програмі діяльності уряду, яка очевидно зачитувались лише з метою, щоб її Рада прийняла і уряд таким чином отримав на один рік індульгенцію від відставки, не містилось жодних цифр по жодному напрямку. А якщо немає цифр, то це означає, що немає жодної конкретики, немає конкретних цілей, термінів виконання, а отже і немає контролю та відповідальності. Уряд буде непідзвітним, адже немає цифр за якими можна простежити виконання своїх обіцянок і зобов’язань. Я гадаю, що перспектива цього уряду — це півроку, максимум рік. Рік індульгенції може не врятувати цей Кабмін, адже сама Верховна Рада може в будь-який час висловити недовіру уряду і, кінець кінцем, є таке поняття як дострокові вибори парламенту для формування нової коаліції, і зрештою нового уряду.
«ПРОЦЕДУРА ГОЛОСУВАННЯ ЗА КАБМІН НЕПРАВОМІРНА, АЛЕ ПЕРЕДБАЧУВАНА»
Віктор МУСIЯКА, професор права Києво-Могилянської академії, народний депутат II і IV скликань:
— Те що в пакеті був знятий Яценюк, призначений Гройсман та навіть була відкликана претензія щодо неефективності роботи старого уряду, мене не дивують. Не тому, що це правомірно. Це неправомірно, але в нашій країні давно закон має лише умовне значення. Більш того, сам закон у нас взагалі можна ухвалити під когось або під щось. А потім демонстративно можна визнати невідповідним. Згадайте яким був один із закидів, коли Конституційний суд в 2010-му році визнавав неконституційним процес внесення змін до Конституції, що голосували пакетом. Тому і зараз ситуація складна, потрібен був терміновий результат, і вони все скинули до купи та проголосували. Все це робилось, щоб ця «хатка» не розвалилась, адже якби голосували по процедурі, то ризики б підвищились і голосування могло б піти не так як декому бажалось. Жахливо те, що ми можемо констатувати ці речі, але нічого зробити практично, щоб не допустити таке попрання закону, не можемо. Закон виходить абсолютною формальністю навіть в таких принципових для держави моментах, як формування уряду. В Конституції має бути і пряник, і батіг, а його якраз там немає, тобто немає відповідальності.
