Убивство російського посла в Туреччині стало топ-новиною світових ЗМІ, і зрозуміло, чому. Перш за все, це — неординарна подія для двох країн, які переживають зараз етап зближення. Але ця історія набула досить цікавого продовження через те, яким чином російська сторона відреагувала на оцінку деякими виданнями цього вбивства. Речник МЗС Росії Марія Захарова зажадала вибачення від американського видання New York Daily News, яке назвало убивство Андрія Карлова не терактом, а актом розплати за воєнні злочини Путіна. Автор статті відмовився це зробити і дав пояснення у статті, яку ми подаємо нижче. Нагадаємо, «День» дав свою оцінку цьому в статті «Рикошет» від бомбардування Алеппо. Чи досягне Путін ще більшого? Його мета — через загострення ситуації в Сирії змусити всіх основних гравців розмовляти з Кремлем», яку було надруковано 21 грудня.
«Росія вимагає вибачень – від мене! –»
За статтю про вбивство посла Андрія Карлова
Так що тепер Володимир Путін вимагає вибачень від мене. Хто знав, що така могутня людина, яка підтримує масові звірства в Сирії, може бути настільки чутливою?
Путін, звичайно, кинув свою військову міць у кампанію з придушення сирійських повстанців. Російські літаки жорстоко бомбили місто Алеппо, вбиваючи мовчазних невинних людей, в тому числі дітей.
«Відповідальність за цю жорстокість лежить в одному місці,» — сказав президент Обама в понеділок, вказуючи чітко на провину Росії й її співучасника Іран. «Ця кров і ці звірства на їхніх руках», — додав наш президент.
Очевидно, що той, хто вбив посла Росії Андрія Карлова, думав те ж саме, тому я написав у вівторок, що Карлов був «людиною — втіленням політики, яка використовувала бункерне бомбування, щоб убивати немовлят, посилала літаки-винищувачі для здійснення руйнівного бомбардування, яке знищило ціле місто, яка допомагала сирійському безумцю Башару аль-Асаду в його кампанії, в ході якої було вбито сотні тисяч людей і навіть було наказано нападати на співробітників ООН, які надавали допомогу».
«Справедливість восторжествувала», — додав я, відзначаючи подібність вбивства Карлова до вбивства нацистського дипломата у Франції єврейським студентом у 1938 році.
Перепросити у Росії? Тільки якщо ви першими вибачитесь за бандитизм Путіна. І у вас є довгий список речей, за які потрібно спокутуватися: Путін втрутився у наші вибори, вбивав мирних жителів у Сирії, вкрав Крим, бомбардував Україну, погрожував іншим сусідам, озброював «Хізбаллу», поставив ракетний комплекс, яким було збито рейс 17 Малайзійської авіакомпанії в 2014 році, а потім зламав комп’ютери голландського агентства, яке розслідує злочини.
Зрозумійте мене правильно, я засуджую насильство у всіх його проявах. У своїй статті я тільки намагався пояснити вбивство і помістити його в поточний контекст. Світ поглинула війна. Терористи нападають, заявляючи, що вони мстять західній агресії, а Захід контратакує, створюючи більше терористів і замикаючи цикл. Моя країна, подібно до Росії, Ізраїлю і Німеччини і, чесно кажучи, до багатьох інших країн, — грає роль у цьому циклі часом невинної жертви, а часом агресора.
За пояснення всього того, що сталося, після вбивства Карлова мене засудили росіяни. Речник міністерства закордонних справ Марія Захарова зажадала вибачень за мою «русофобську статтю» на своїй сторінці у Facebook. Вона також засудила мене за прирівнювання вбивства єврейським студентом нацистського дипломата у Франції в 1938 році з вбивством мусульманином російського дипломата в Туреччині в 2016 році.
Виявилося, що рупор Путіна не був єдиним, хто критикував мене за цей історичний зв’язок. Я отримав десятки листів від американських читачів, які стали на бік Росії у цьому питанні.
Це тривожна тенденція. Британський уряд назвав Путіна військовим злочинцем. Проте гнівні листи на мою адресу говорять про те, що американці довіряють Росії більше, ніж нашому найбільшому союзнику — Великобританії. Можливо, це тому, що Росія вбиває мусульман, і це, мабуть, робить такі злочини прийнятними для нас.
Велика частина гнівних листів від моїх колег американців є лицемірними: Коли на початку цього року я написав статтю проти збройного лобі, багато злісних читачів помітили моє єврейське походження і заявили, що Голокост ніколи не міг би статися, якби більше євреїв були озброєні, щоб протистояти гітлерівській агресії.
Проте коли я вказую причину, чому мусульманин може взяти в руки зброю, щоб протистояти російській агресії, мене вважають зрадником, який няньчиться з терористами. Я не думаю, що вбивця Карлова був терористом. Я думаю, що він був солдатом.
Пам’ятайте, що тероризм — це насильство по відношенню до цивільних осіб, подібно до жертв 9/11 і нападів Путіна на Алеппо. Те, що зробив турецький офіцер поліції Мевлут Мерт Алтінтас, це був акт війни — такий самий, який би мої єврейські предки вчинили проти нацистів.
Так що, Америко, вирішуй, — ти з самозваним борцем за свободу чи з Росією?
Герш КУНТЦМАН, американський журналіст (New York Daily News, 21 грудня 2016 року, переклад Миколи СІРУКА, «День»)
