Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Ах, водевиль, водевиль, водевиль!»

15 березня, 2002 - 00:00

На сцені, однак, у світлі рампи, виборцям важко відрізнити акторів, з якими працюють режисери, від самоучок. Бо дарма вимагати від «мейкерів» неможливого, того, чого не зміг зробити сам Творець. Послухати тільки, як читають — запинаючись, мало не по складах — свої грандіозні програми деякі кандидати або як «тонко» вони зваблюють виборців! Одні читають вірші, інші переповідають власні майбутні кіносценарії, ще інші — співають, а ще інші — демонструють свої біцепси. Як наче йдеться не про законодавчу Верховну Раду, а про участь у олімпіаді самодіяльних колективів. Мені довелось чути, як у дворі занедбаного дому, в оточенні куп сміття кандидат розповідав бідно вдягнутим людям про свою заможність і великодушність, про те, як він допомагає… своїм родичам. Навіть заради виборчої самореклами йому не прийшло до голови підтримати чужу бідну стару чи надати стипендію якомусь талановитому хлопцю, сироті.

Деякі дотепні ходи наших кандидатів можна патентувати, навіть попри те, що не всі виборці спроможні оцінити їх належним чином. Так, одна «не просто приятная, а приятная во всех отношениях», за словами Гоголя, дама-кандидат розсилає всім передвиборні листівки за підписом «Ваша Юля». На що, серед інших, вельми обурився намісник Києво-Печерської лаври єпископ Павел. Розповідаючи про це на телебаченні у «Бесідах» з нашим Сократом паном Цендровським, Владика ніяк не міг заспокоїтися і все повторював із огидою: «Ваша Юля!?». Така інтимна форма, певно, образила його чернечу цнотливість.

Неможливо не згадати виборчу кампанію в Криму, де, як відомо, панує свій особливий політичний устрій під назвою геронтократія. Адже найбільш політично активна й впливова частина державців та «народу» там давно перевалила вік, за яким від людини можна очікувати чого завгодно. Навіть таких гоголівських історій, як зникнення виборчих документів: «Когда судья вышел из присутствия в сопровождении подсудка и секретаря, а канцелярские укладывали в мешок нанесенных просителями кур, яиц, краюх хлеба, пирогов, кнышей и прочего дрязгу, в это время бурая свинья вбежала в комнату и схватила, к удивлению присутствующих, не пирог или хлебную корку, но прошение Ивана Никифоровича. Схвативши бумагу, бурая хавронья убежала так скоро, что ни один из приказных чиновником не мог догнать ее, не смотря на кидаемые линейки и чернильницы… Сколько ни старались скрыть это дело, но на другой же день весь Миргород узнал, что свинья Ивана Ивановича утащила просьбу Ивана Никифоровича…»

Дійсно, узнав не тільки весь український «Миргород», а й усі сусіди. Детективну пригоду із пропажею виборчих списків Крим може подавати до збірки рекордів Гіннесса — без будь-яких сумнівів, це унікальний епізод в історії демократії, яка налічує 2,5 тисячі років. А на майбутнє — прекрасний прецедент «останнього доказу» на випадок, коли вичерпано всі інші заходи. Можна порекомендувати ще спалення виборчих дільниць і перекопування траншеями вулиць у ніч перед голосуванням, а також широко відкривати напередодні виборів, за порадою Чарльза Діккенса, двері всіх пивничок під гаслом «Фірма сплачує все». У Криму та ще за геронтократії все це матиме успіх.

«Глибокомудрі» виступи більшості — так, більшості — кандидатів створюють у людей враження, що посада депутата Верховної Ради не ставить перед людиною якихось особливих вимог. Начебто це щось на зразок роботи сторожа чи кондуктора, де не треба спеціальної освіти, професійного досвіду, досконалого знання країни і світу. За таких умов чому й не балотуватися, скажіть, будь ласка? Обрали — відсидів строк у сесійній залі, покрасувався у променях публічності, отримав неабияке матеріальне винагородження, скористався при необхідності депутатською недоторканністю і пішов собі геть. Ні звіту, ні відповідальності за те, що діється навколо. Депутати, щоправда, «недоторканні», але чому їх не притягують до суду після закінчення повноважень? Абсолютно переконана, що вже під час останнього сесійного засідання під дверима Верховної Ради має стояти кавалькада «чорних воронів» із готовими судовими постановами. Нi за що інше, а тільки за 4 роки злочинної діяльності або злочинної бездіяльності в особливо великих розмірах.

Клара ГУДЗИК, «День»
Газета: 
Рубрика: