Цього року в травні виповнюється 110 років від дня так званої Ходинки, яка за кілька страхітливих годин забрала тисячі життів москвичів — старих і молодих, дорослих і дітей, бідних і багатих. У пам’яті росіян ця подія завжди асоціюватиметься з іменем царя Російської імперії Миколи II.
Зійшовши на трон у 1894 році, Микола II Олександрович Романов відклав свою коронацію на півтора року. Для цього були різні причини, зокрема — одруження царя з принцесою Алісою Гессен-Дармштадтською. Його дружиною стала німецька принцеса протестантського сповідання, яка, ставши російською імператрицею, прийняла православ’я під іменем Олександри Федорівни (з часів Петра I всі імператори Росії одружувалися з іноземними княжнами протестантського віросповідання. Більшість російських імператриць не встигали вивчити російську мову у відведений їм час — від весілля та до смерті).
Усі ті півтора року, що відділяли сходження Миколи II на престол від коронації, в Москві тривали святкові приготування до цієї церемонії. Упорядники ретельно розробили план урочистостей і веселощів, на які скарбниця виділила близько 100 млн. рублів. Керували підготовкою обер-поліцаймейстер Москви Власовський і градоначальник Москви великий князь Сергій Олександрович. (N.B. Сергій Олександрович Романов — син імператора Олександра II, дядько Миколи II. Противник будь-яких реформ, антисеміт, релігійний фанатик. Був одружений з сестрою імператриці Олександри Федорівни, через яку мав на Миколу II великий вплив у політичних питаннях. Його генерал-губернаторство відзначене утисками легальних громадських організацій і преси, висилкою євреїв тощо. За словами Леніна, «Сергій Романов революціонізував Москву мало не краще за багатьох революціонерів...»)
Коронаційні урочистості мали тривати два тижні; їхня програма містила бенкети, бали, концерти, прийоми. Не забули також про підданих. Для народу було передбачене народне гуляння на стародавньому Ходинському полі — там споруджували каруселі, встановлювали продовольчі намети; москвичам обіцяли численні видовища, розваги, пиво та мед. Задовго до коронації оголосили, що на Ходинці всім роздаватимуть подарунки. Влада справді приготувала 400 тисяч вузликів із царським набором — сайка, фунт ковбаси, фунт цукерок і пряників, а до всього — позолочений кухоль із царським вензелем. Про ці подарунки говорила вся Москва та її околиці, і що менше днів залишалося до коронації, то більш цінними вимальовувалися в уяві людей ці гостинці. Так, селяни Московської губернії були переконані в тому, що кожна хата отримає від нового царя коня та корову.
Як з’ясувалося, московська влада полінувалася привести в належний стан Ходинське поле, а також не зуміла спрогнозувати кількість гостей Ходинки. Там був упоряджений лише один святковий майданчик за розміром як квадратна верста, де були споруджені тимчасові балагани, театри, 150 буфетів для роздачі подарунків і 20 шинків. Нікого не турбувало те, що навколо Ходинки все поле було зрите довгими глибокими ровами, покиненими колодязями, ямами, звідки москвичі брали пісок.
Масові гуляння мали розпочатися 18 травня, але вже зранку 17-го на Ходинку попрямували нескінченні маси народу, які повністю застопорили вуличний рух. Люди йшли цілими сім’ями, із маленькими дітьми та стариками — кожен сподівався отримати подарунок. І до ночі Ходинське поле перетворилося на душогубку — там зібралися, як пишуть історики, до 500 тисяч людей (також називають мільйон), а натовпи все прибували. До ранку багато хто з прибулих став втрачати свідомість і вмирати від задушення; при цьому мертві залишалися «стояти» в натовпі, стиснуті зусібіч. Над Ходинкою лунали крики, стогони, заклики про допомогу. Вранці 18 травня від Ходинки одна за однією почали від’їжджати — святково прикрашеними московськими вулицями — відкриті вози з горами трупів. Назустріч їм рухалися нові «царські гості».
Коли розвиднілося, почали нарешті роздавати подарунки, перетворивши Ходинку на справжній Армагеддон. Люди зіштовхували одне одного в ями, рови та колодязі й самі падали туди ж, притискуючи до грудей подарунки. Поліція (всього близько 2000 людей) навіть не намагалася навести порядок, рятувати людей. Змучені люди падали в траншеї і ями, по них ішли інші та провалювалися в якісь ледве прикриті погреби. Із цих місць трупи витягували кілька тижнів. А в день «гуляння» знавіснілі натовпи самі почали збирати трупи в купи; туди потрапило дуже багато знепритомнілих людей. Усі вони загинули.
Підводи з мертвими повзли по Москві весь святковий день 18 травня. Це, втім, ніяк не позначилося на програмі коронаційних урочистостей — так розпорядився імператор Микола II. Того ж 18 числа цар із царицею, згідно з розкладом, танцювали на балу у французького посла, що викликало здивування іноземних гостей і роздратування московської інтелігенції. Хто її слухав? І свято тривало — це був справжній «бенкет під час чуми». В один із цих похоронно- святкових днів, у перерві між прийомом і театром цар і цариця відвідали потерпілих у лікарні та наказали видати грошову компенсацію сім’ям постраждалих. Заїхав цар і на Ходинське поле — там усі трупи вже були вивезені, земля чисто підметена, а доріжками чинно гуляла святково одягнута публіка. Величезний зведений оркестр і хор вітали царя-батюшку виконанням «Боже, Царя храни» і «Славься» Глінки.
Створена через кілька днів Слідча комісія обмежилася покаранням «стрілочників». Більш того, градоначальнику князю Сергію Олександровичу була офіційно оголошена величезна подяка «за зразкову підготовку та проведення урочистостей».
17 і 18 травня 1896 року під час народних гулянь, присвячених коронації Миколи II, в Москві загинули — за різними підрахунками — від пiвтора тисяч (за офіційними даними) до шести тисяч жителів Москви та Московської губернії (за даними кладовищенських записів). Приблизно стільки ж покалічених.
Через кілька місяців, напередодні 1897 року, цар Микола записав у своєму щоденнику: «Дай Боже, щоб наступний 1897 рік минув так само благополучно, як цей».
У 2000 році Архієрейський собор Російської православної церкви прилучив останнього царя Російської імперії Миколу I до сонму православних святих.
