Останнім часом на хвилі підвищеного інтересу до нашого минулого в різноманітних виданнях з’явилося чимало публікацій, присвячених родині цукропромисловців-меценатів Терещенків. Однак вони, як правило, стосуються життя та діяльності «глави родини» — Миколи Артемійовича Терещенка, а величезна меценатська і громадська діяльність Олександра Миколайовича, який свого часу дуже багато зробив для розвитку вітчизняної освіти, несправедливо забувається.
Олександр Терещенко — другий син Миколи та Пелагеї Терещенків — народився 7 січня 1856 року в м. Глухові. Після закінчення курсу приватної класичної гімназії Клеймана в Москві здобув вищу освіту в Московському та Київському університетах. Повний курс Київського університету Св. Володимира Олександр закінчив зі ступенем кандидата юридичних наук. Почалася його нетривала кар’єра військового. О.Терещенко вступив «вольноопределяющимся» в лейб-гвардії Гродненський гусарський полк, де йому було надано чин унтер-офіцера, а після складання офіцерських іспитів його звільнили у відставку.
Саме з цього часу почалась активна громадська діяльність О.Терещенка. Його затвердили почесним попечителем 1-ї Київської гімназії, закінчення повного курсу якої надавало право вступати без попередніх іспитів до Київського університету. У травні 1883 року О.М.Терещенко був призначений почесним мировим суддею. Через півроку на нього чекало нове відповідальне призначення — він став членом Київського губернського попечительства дитячих притулків відомства імператриці Марії Федорівни. Крім того, Олександр Миколайович був членом комітетів багатьох провінційних навчальних закладів, брав активну участь у роботі благодійних товариств. Наприклад, більше як 25 років він був членом дирекції, а потім товаришем голови Київського відділення Імператорського російського музичного товариства, тобто його заступником. О.Терещенку випало тісно співробітничати з такими відомими діячами товариства, як М.Рігельман, О.Виноградський, В.Пухальський та з іншими відомими композиторами, піаністами, педагогами. Створене 1863 року Київське відділення товариства, яке переважно існувало на внески приватних осіб, багато зробило для поширення музичної культури та освіти. 1868 року було засновано музичну школу (яка 1913 року стала консерваторією). Її закінчили композитори Р.Глієр, Л.Ревуцький, піаніст В.Горовиць, співачка М.Литвиненко-Вольгемут і ціла плеяда відомих митців.
За свою активну громадську діяльність 1 січня 1906 року О.М.Терещенко був «пожалуваний» чином дійсного статського радника. Тільки в 1-й Київський гімназії Олександр Миколайович заснував стипендії, що надавалися найбільш видатним та старанним учням:
1. Імені О.С.Пушкіна — 5000 карбованців (запроваджена 1899 року).
2. Імені М.В.Гоголя — 5000 карбованців (запроваджена 1902 року).
3. Імені таємного радника М.А.Терещенка — 1500 карбованців (запроваджена 1904 року).
О.М.Терещенко жертвував щорічно на потреби гімназії по 1000 карбованців, а також платив за навчання кількох бідних учнів. На його особисті кошти 1905 року було створено колонію — дачу в селі Плюти, на березі Дніпра, що призначалася для літнього відпочинку учнів київських гімназій зі слабким здоров’ям. Олександр Миколайович допомагав художникам-початківцям, зокрема, надавав особисті кошти на оплату їхніх закордонних подорожей.
Помер О.М. Терещенко 23 жовтня 1911 року в Петербурзі. Після нього залишився капітал у 14 мільйонів карбованців, два цукрових заводи, маєтки в Київській та Волинській губерніях. Поховали Олександра Миколайовича на кладовищі «Аскольдова могила» в Києві.
