Як повідомляють ЗМІ, 9 листопада в Росії сформовано рух за назвою «Крым—Севастополь—Россия», головною метою якого є сприяння поверненню півострова Крим до складу Росії. На спеціальній прес-конференції в Московському центральному будинку журналіста, присвяченій цій темі, президент «Фонда национальной и международной безопасности» Леонід Шершньов говорив такими словами: «Росія і Україна, так само як Севастополь і Крим, повинні перебувати в єдиній Вітчизні, а російська влада має зробити все, щоб це стало реальністю вже в найближчому майбутньому!» (точну дату чомусь не названо; не розкрите також значення «все зробити» — аж до війни?).
Безпосереднім приводом для організації брифінгу послужила презентація книги з довгою, як гасло, назвою: «Крым — Севастополь — Россия. История. Геополитика. Будущее», і круглий стіл не меншої довжини: «Про статус Севастополя і Криму в контексті можливого припинення дії Великого договору між Росією і Україною від 31 травня 1997 року». Були присутні і брали активну участь у полеміці депутати Державної Думи Росії (не названі), члени Ради Федерації РФ, російські та українські (не названі) громадські діячі, експерти та політики.
Для всіх присутніх у Московському центральному будинку журналіста було очевидно, як Божий день, «що продовження Великого договору від 1997 року невигідне не лише Росії, але й Україні» (хоча Україна про це ще не знає!). Виступаючі підкреслювали той «відомий» факт, що Крим був переданий Україні на умовах існування єдиної Вітчизни та збереження братерських відносин між Києвом і Москвою. Проте за сучасних умов цього (братерських відносин, мабуть) немає, і без підтримки Росії Україна навряд чи зможе втримати Крим (дивне, фантас тично перевернене припущення). На нього (на Крим) пред’являтиме претензії Туреччина, інші східні країни (опис цієї загрозливої ситуації створює враження, що Росія перебуває зараз напередодні Кримської війни 1853— 1856 років і ось-ось почне споруджувати укріплення навколо Севастополя чи брати турецький Синоп.) «Тому в наших спільних інтересах — вирішити статус Криму по справедливості (тільки так!). Інакше півострів може стати плацдармом для агресії проти Росії», — вважає далекоглядний пан Шершньов.
При цьому він — голова «Фонду национальной и международной безопасности» — підкреслив, що громадський рух за приєднання Криму до Росії «виступає не проти України, але за цивілізовані братерські відносини між Москвою та Києвом» (Крим хоч і візьмуть, проте залишаться братерські відносини!). Далі йде ще «крутіше»: «Коли Росія поверне Крим, Україна здобуде безпеку і зможе зосередитися на своїх внутрішніх проблемах (яка братерська передбачливість!). Бо повернення цієї споконвічно російської території Росії допоможе Україні налагодити нормальні стосунки з Росією», — дещо несподівано заявив Шершньов. (Потрібно віддати йому належне — він надзвичайно скромний у своїх претензіях. Бо крім Криму в Україні є й інші непогані місця, наприклад, Закарпатська область, Схід України тощо.)
Відповідаючи на запитання кореспондента «Русской линии» щодо того, на підтримку яких політичних і громадських сил у Росії і в Україні розраховує рух «Севастополь — Крым — Украина — Россія», Шершньов заявив, що, «офіційна російська влада розуміє цю проблему трохи інакше (дуже сумнівно!). Проте це не означає, що в Росії немає політичних і громадських сил, які підтримають наш рух» (У чому немає ніяких сумнівів!). «Що ж до України, то тут ми можемо розраховувати виключно на громадські організації, — зазначив Шершньов. — Зараз у Криму набирає силу рух в ім’я Богдана Хмельницького «Навіки з Росією!» (нема слів!), існує цілий ряд громадських організацій і ветеранських рухів. Всі вони будуть посилюватися, особливо за умов відкритої державної русофобії української влади та політики насильницької українізації».
Глава вищезгаданого фонду не забув звернути увагу тих, хто зібрався, і на той факт, що єдиною структурою, яка всупереч політичним реаліям зуміла зберегти єдність в Україні, стала Православна Церква (читай — «Українська православна церква Московського патріархату»), яка також потребує підтримки.
До ініціативної групи нової структури вже ввійшов цілий ряд (імена не названо) українських і російських вчених, істориків і політичних експертів. На закінчення Шершньов ще раз повідомив Місту і Світу, що головне завдання руху — формування громадської думки щодо припинення дії російсько-українського Договору про дружбу (це звичайно означає оголошення війни?) і поновлення переговорів про територіальну приналежність Севастополя і Криму.
Історична довідка щодо «споконвічної території»
Початок систематичної колонізації Криму поклали стародавні греки ще в VI сторіччі до нової ери. У V сторіччі до нової ери тут утворилося незалежне Босфорське царство, яке пізніше завоював Юлій Цезар, перетворивши його на окраїнну провінцію Риму (сюди висилали неугодних людей зі столиці). Під час великого переселення народів Крим захоплювали і руйнували гуни та інші кочовики, а в XIII сторіччі сюди переселилися татари; вони утворили тут Кримське ханство. За середньовіччя Кримські береги населяли генуезькі купці, пізніше розорені турками-османами (1475). У подальші сторіччя Кримське ханство постійно воювало (чи укладало союзи) з Річчю Посполитою, Московією та запорізькими козаками.
Дуже важливим і фатальним у довгій історії Криму є рік 1783 — тоді півострів було завойовано Росією. Це сталося 223 роки тому, за часів царювання імператриці Катерини II, яка була великою збирачкою чужих земель. Повторимо ще раз — до цього, тобто до 1783 року, Крим ніколи не був у складі Росії. Більше того, після приєднання до Росії Крим протягом багатьох десятиріч залишався татарським і тяжів до Османської імперії, з якою татар пов’язувала спільна релігія — мусульманство. І лише тому, що в ХIХ сторіччі Османська імперія сильно ослабла, вона так і не зробила рішучої спроби відібрати у Росії Крим. Навіть у ході бездарно програної царем Миколою I Кримської війни.
