Полтавські краєзнавці розповідають, буцімто десь у селі
Рибці Полтавського району в оселі якоїсь бабусі замість димаря стирчить
відпиляне дуло гармати XVII ст. Щоправда, невідомо, чи перевіряв хтось
цю байку. Це ще нічого — в 50-х роках у господарстві мешканця одного з
полтавських сіл за своїм прямим призначенням використовувалася кам’яна
сокира, виготовлена щонайменше 10 тис. років тому. Що ж до гармати — цілком
можливо, що до бабусиної «конверсії» вона могла бути в таборі однієї зі
сторін, що воювали та з’ясовували стосунки неподалік від Рибців, в урочищі
Жуків Байрак. Це міг бути табір або полтавського полковника Мартина Пушкаря
(за деякими припущеннями — московського боярина), або українського гетьмана
Івана Виговського.
Саме тут, у цих місцях була розташована ставка гетьмана Виговського.
Сам бій відбувався далі, за ліском, який видно на задньому плані. Ось туди
після двотижневої облоги гетьман виманив військо Пушкаря, зібране, як писав
Самійло Величко, «з винників, броварників, пастухів та людських наймитів».
У битві, яка сталася 11 червня 1658 року, пушкарівська голота була розгромлена.
Сам Пушкар загинув. Однак і переможцям ця битва коштувала чималої кількості
життів, у тому числі загинуло й близько 500 найманців з півторатисячного
корпусу німецької піхоти, що воювала на боці гетьмана. «Там же вони й були
поховані в двох курганах, — розповідає голова Полтавського міського пошуково-спортивного
товариства «Святовит» Олександр Ломакін, котрий певний час досліджував
місце битви. На грунтовніші пошуки, тим більше на розкопки чи ексгумацію,
у товариства не вистачило ані коштів, ані сил для пробивання бюрократичних
бар’єрів.
У ХХ столітті поле битви між Виговським і бунтівним полковником облюбували
авіатори. Першими побудували тут аеродром у 40-х роках земляки й, можливо,
нащадки похованих у цих місцях німецьких найманців. Для покриття злітної
смуги були використані надгробки з міського єврейського цвинтаря. Потім
прийшли наші, облаштували тут свій аеродром...
Якщо пройти далі, за «бетонку», можна побачити птахоферму й велику купу
сміття. А за ліском, у тому місці, де стояла польова артилерія гетьманців,
збереглися рештки редану — земляного укріплення, в середині якого експедиція
О.Ломакіна знайшла кілька гарматних ядер і кінських підків. Проте систематичне
дослідження й досі не провадиться, а тим часом, говорить Олександр, шукачі-аматори,
а точніше — грабіжники, повільно, але впевнено роблять свою справу.
