Літо, страшна спека; вікна мого помешкання щільно закриті шторами — марне старання трохи захиститися від невблаганного Ярили. Вікна виходять на Озеро, яке влітку стає одним із центрів пляжного сезону міста. Якщо підійти до вікна і трохи розсунути гарячі штори, то побачиш сліпуче залиту сонцем багатофігурну композицію — невелике озеро в облозі неймовірного скупчення людей і автомашин. Фоном «пляжного раю» слугують багатоповерхові бетонні будинки, нечисленні деревця і густий потік транспорту, який з усіх бокiв омиває Озеро.
Життя у тому мурашнику йде за своїми, відмінними від звичних, законами, зокрема, там скасовано деякі правила пристойності, яких за інших обставин звичайно дотримуються всі, а особливо — старші люди. Пляжний сезон відміняє цю обтяжливу умовність. На вулицях, які прилягають до Озера, ви побачите чимало людей не повністю — м’яко кажучи — одягнених. Це не тільки молоді й принадливі люди, але й ті, хто давно пережив красу свого тіла. Одягнутi не обов’язково в купальники — деякі обходяться туалетом, який росіяни називають «исподним». Хто, як кажуть, у чім. (Між іншим, Микола Гоголь дуже хвалив дам міста N. за вміння прикривати косинками і бантами ті частини свого тіла, які «уже не могут принести погибели человеку». Дами міста N. робили це так майстерно, «что заставляли предполагать — там-то и находится сама погибель»). У цьому вигляді люди йдуть не тільки на пляж, але й до магазинів або на найближчий базар. Якщо у розпалі пляжного дійства піде дощ, то у свій власний під’їзд неможливо зайти — він вщент набивається голими мокрими людьми. А ті, хто живе недалеко, голими розбігаються по домівках.
Кабінок для перевдягання на пляжі, звичайно, не передбачено. (Як, до речі, і туалетів — при тому, що люди, як правило, перебуають там багато годин підряд.) Дехто переодягається на пляжі. Це не зовсім зручно, зокрема, доводиться стояти голим на одній нозі, ризикуючи впасти на щільний шар лежачих. Тому більш скромні й обережні люди виходять переодягатися на насип, під дерева, іншими словами — на вулицю, по якій завжди суне натовп і транспорт.
Бувають і надзвичайні ситуації, примiром, останньої суботи сталася аварія каналізаційної труби. Аварійна команда прибула дуже швидко, але викид брудної води таки встиг прокласти собі русло до Озера. Загальну гармонію це не порушило — місце на пляжi занадто важко «забронювати», щоб кидати його через такі дрібниці, як каналізаційний стік.
Атмосфера пляжу насичена брудною лайкою, запахом пива і бензину, «музичкою» та безсоромністю. Чого там бракує, так це достойного живописця — щоб у всій красі зобразити пляжних дійових осіб; скажімо, молодих чоловіків на тоненьких нiжках із барилоподібними черевами, червоних перегрітих дітей або бабусь-нудисток. Єдиним помітним пляжним рухом є невпинне перехиляння пивних пляшок та періодичне перевертання тіл на сонячній сковорідці.
Коли ввечері піднімуться з піску всі ці люди та від’їдуть всі автомашини (тут експонується більшість відомих світових марок автотранспорту — заможні люди з усіх районів Києва їдуть відпочивати у це затишне містечко), стає видно накопичене за день сміття. Як наче його звозили сюди самоскидами. Наступного ранку, ще до навали, через ці гори покидьок пробираються до води любителі раннього купання. Вони переконані, що хоч як би була напередодні забруднена вода, рівно о третій годині ранку (о третій!) відбувається її повне містичне очищення. А щодо бідного Озера, то чим більше тут людей, тим меншим здається його поверхня — вона ніби стискається на зразок шагреневої шкіри. Невже пляжники випивають Озеро?
Київ — благодатне місто, місто на березі Великої Річки з її старицями, протоками, затоками, озерами та островами. Попри всі наші «старання», тут ще залишилося чимало чистих мальовничих тихих місць. Де пишно цвітуть трави, покриті рано-вранці дрібною цілющою росою; де тихі води «парують» серед зелено-блакитних дерев і заманюють плавця на другий берег — там все літо квітнуть білі лілеї. На оксамитових стежках, що стеляться під босі ноги, ви іноді зустрінете й людей — заглиблених у себе пішоходів, однодумців.
Яке щастя, що істинним пляжникам ті принади Великої Річки зовсім і непотрібні!
