Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Маленький Відень» Північної Буковини

30 квітня, 1999 - 00:00

ВIДЛУННЯ СТОРIЧ

На берегах стрімкого Прута стоїть старовинне місто Чернівці.
За деякими історичними даними, час заснування Чернівців датується приблизно
XII століттям. Перші згадки про це місто трапляються в торговельному договорі
молдавського воєводи Олександра з львівським купецтвом (1308 р.). 1388
року польський король Владислав Ягелло залишає в заставу молдавському воєводі
Петру землю, до якої входили й Чернівці, за 3000 гульденів. Проте король
у призначений термін гроші не повернув, і місто так і залишилось у володінні
молдавського господаря. 1497 року вже інший польський король Ян Альберт
спробував завоювати цей край. Однак йому це не вдалося, і, відступаючи,
польське військо грабує й руйнує Чернівці. У XV ст. місто було розграбоване
ордами татар, а на початку XVIII ст. — взяте в облогу турецькими військами.
Перспектива володіння таким благодатним краєм не давала спокою багато кому,
тому й змінювалися «власники» один за одним. 1769 року Буковину завоювали
російські війська, але 1774 року її повернуто Молдові.

У цей час Чернівці не можна було назвати власне містом,
а швидше великим поселенням, яке складалося з невеликих будинків місцевих
жителів. І тільки після того, як Буковину зайняли австрійські війська,
а 1775 року вона була формально приєднана до Австрії, вулиці Чернівців
забудовуються добротними будинками, магазинами й ресторанами. «МАЛЕНЬКИЙ
ВІДЕНЬ»

«Маленький Відень» — саме так називають Чернівці багато
істориків і архітекторів. Вулиці міста заповнені будівлями найрізноманітніших
архітектурних стилів і напрямків. Миколаївська церква, найстаріший із пам'ятників,
який зберігся донині, була побудована 1617 року. Церква є зразком характерного
для Буковини архаїчного «хатнього» стилю. І справді, силует цієї тризрубної
церковки нагадує сільську хатину. Споруда надзвичайно проста, про її призначення
свідчать лише три хрести на даху.

Кожна із церков міста — маленька частина окремої культури:
римсько-католицька церква в ампірних формах із легким відтінком готики
(1814 р.), кафедральний собор у стилі ренесансу (1844 р.), вірменська церква
в романсько-готичному, єврейська синагога в мавританському стилях.

Колишня резиденція буковинських митрополитів у 1864 — 1882
рр. (нині Державний університет) вражає суворістю фортечних стін у дивному
поєднанні з вишуканою легкістю, ажурністю кованої огорожі. Побудована вона
за проектом і під керівництвом чеського архітектора Йосифа Главки. Величезний
об'єм і потужність будівельних і опоряджувальних робіт, застосування природного
каменю й кераміки вимагало організації кар'єрів у придністровських селах.

У Чернівцях були спеціально організовані цегельний і керамічний
заводи, а також школа майстрів. Палац резиденції виконаний у стилі неоромантизму
з використанням мотивів і форм романської та візантійської архітектури.
Він складається з трьох корпусів, які утворюють парадний двір — курдонер.
У цій дивовижній за своєю красою споруді змішані візерунки української
вишивки, буковинських килимів і гуцульської писанки. За будинками резиденції
розбитий ландшафтний парк із цінними породами дерев та прекрасними квітниками.

Багатьох відомих людей бачили Чернівці. Свій внесок у облаштування
міста зробили віденські архітектори Ф. Фельнер і М. Гельшер. Вони працювали
над проектами музично-драматичного театру (Віденський і Одеський театри
— також витвори їхнього таланту).

Значну частину свого життя тут мешкала українська письменниця
Ольга Кобилянська. До неї в Чернівці приїжджала Леся Українка. У листі
рідним вона написала: «Місто симпатичне, околиця надзвичайно гарна, якась
ідилічна: гори ще не дуже високі. Прут біля самих Чернівців лежить в зелених
берегах, в'ється серед дібров».

У травні 1847 року в готелі «Молдавія» давав концерт угорський
композитор і піаніст Ференц Ліст. Приїжджали до Чернівців із виступами
Соломія Крушельницька і великий італієць Енріко Карузо. Зі своїми концертами
бували тут російський композитор Рубінштейн і французький скрипаль Жак
Тібо.

В українській культурі є таке явище, як чернівецька музична
школа. Музичне училище Чернівців прославилося багатьма іменами своїх випускників.
Тут розпочинали свою кар'єру естрадних співаків Д. Гнатюк, Н. Ісакова,
І. Миколайчук, С. Сабадаш. Здобула музичну освіту в цьому училищі й Софія
Ротару. Саме в Чернівцях починали Назарій Яремчук і Лілія Сандулеса.

Леся ТРУБЕНКО, Геннадій ОНИЩЕНКО 
Газета: 
Рубрика: