Маски, маски, маски. Ось один наш впливовий і красномовний політик. Він часто з’являється на екранах ТВ і завжди говорить напрочуд правильно. Має дуже телегенічне лице, завжди осяяне доброзичливою усмішкою. Якось довелося мені побачити цього солодкого демократа поза телевізійним екраном. Якби не знала напевно, що то саме він, — не впізнала б. Замість маски, з якої мало не капало лампадне масло, — пихате, втомлене презирством до оточуючих обличчя великого пана. Як важко було йому витримувати товариство плебсу! (Чи доживемо ми коли-небудь до того, щоб нами правили люди, маски яких — вираз обличчя, манера розмовляти — не залежали б від обставин чи співрозмовника? І не мінялися б до кінця спектаклю?)
Сьогодні на телеекрані часто бачимо не тільки світських, але й духовних політиків. Всі вони носять стандартну маску благосного благочестя — тихі лагідні голоси, постійні посилання на Святе Письмо, моральні настанови для нас, грішних. Якби не знати, якими методами деякі з тих владик чи батюшок захищають інтереси своєї церкви, або як вони штурмують спірні — але ж святі — храми! І які слова вживають у розпалі баталій! Не слабше тих, що лунають у коридорах влади. А як часто доводилося спостерігати миттєву зміну маски на обличчі владики, коли під час благосної розмови з кореспондентом його невчасно перериває служка!
Згадую маску вельми освіченого й прогресивного московського журналіста N., який заслужив повагу українського читача своїми намаганнями висвітлити різні аспекти складних релігійних проблем. А з боку православних фундаменталістів — галасливе засудження, яке можна вважати неабиякою відзнакою. Однак іспиту під назвою «Римський Папа в Україні» маска цього журналіста не витримала. Шановний пане N., що, Бога ради, ви мали на увазі, коли писали про те, як «натерпілися київські православні від католиків»? Саме київські? Про який час йшлося? До Переяславської Ради? Втім, хтозна... Бувають обставини, коли людина змушена ховати своє лице за зовсім чужою їй маскою.
Інколи здається, що християнське обличчя тієї чи іншої церкви — то тільки парадна богослужебна маска. Чи траплялося нам бути свідками того, щоб у важливих справах яка-небудь православна церква керувалася словами Ісуса Христа: «Не судіть, щоб і ви не були осуджені. Бо яким судом судите; і якою мірою міряєте, такою відміряють і вам.» Саме такого прикладу сьогодні бракує суспільству, політикам, кожному з нас. Замість цього ми вже котрий рік маємо спостерігати «космічні релігійні війни» без перемир’я та пощади. (Недавно запросили на переговори до Цюріху «неканонічних» єпископів, так мали перед всім і кожним вибачатися за цей християнський акт.) Що зробиш — яке суспільство, така і церква. (Протилежне також вірно.)
Або взяти інші слова Святого Євангелія: «І коли вітаєте тільки братів ваших, то що ж особливого робите? Хіба і язичники не так роблять?» Згадаємо, як недавно «привітали» вірні УПЦ одного високого гостя. Римському Папі та Католицькій церкві то не завдало особливої шкоди. А скільки душ православних було покалічено безглуздим антагонізмом, скільки нормальних людських облич знівечено масками ненависті. (Дійшло до того, що до скриньок для пожертв у католицьких храмах ці, пробачте, християни кидали записки з непристойними словами й погрозами.)
Чи звернули ви увагу на той феномен, що подібна злостива й фанатична публічна позиція («многошумная и широковещательная», яка казав колись цар Іван Грозний) сьогодні властива тільки одній конфесії України — православній? (Вибачаюсь, — також Велике Біле Братство ненавидить всіх навколо.) Інші церкви, які, звичайно, також мають свої внутрішні й зовнішні проблеми, вже давно знають, чого не можна робити, чого не можна говорити вголос у ХХI столітті. І тільки домінуючі в країні православні — з усіх християн — все ще живуть у середньовіччі й азартно полюють на відьом всіх мастей, спочатку створюючи їх власними руками.
Може скластися враження, що автор виступає проти суспільних масок. Це не зовсім так. Часто трапляється, що почуття чи інстинкти людини розходяться з її розумом. Тоді, хочеш не хочеш, доводиться вдягати маску. Я дуже поважаю тих людей, які за всіх обставин встигають вчасно замінити імпульсивно-агресивне звинувачення на цивілізовано-християнське: «Вибачте, будь ласка!»
