Продовження. Початок читайте на сторiнцi "Україна Incognita", №№
176,186
До кінця XVIII сторіччя, після III поділу Речі Посполитої
вся Правобережна Україна опинилася під владою двох могутніх державних утворень,
котрі значною мірою визначали політичний клімат у Європі — Російської та
Австрійської імперій.
Російська монетна система в XIX сторіччі була однією з
най- уніфікованіших у світі. Ще за Петра I було введено десяткову грошову
систему, котра пізніше була прийнята більшістю країн. «Боротьба» Петра
I з поширенням у межах імперії монет інших країн завершилася майже повним
їх викоріненням та переплавленням.
Якщо на значних територіях Західної Європи (особливо в
роздрібнених Німеччині та Італії) в грошовому господарстві зберігався стан,
близький до анархії, то на безкрайніх просторах імперії Романових панував
порядок. Після того, як Катерина II знищила оплот української державності
— Запорізьку Січ, — вмерла остання надія налагодити випуск власних монет
в Україні.
На срібних рублях за імператорів Олександра I (1801—1825),
Миколи I (1825—1855) та Олександра II (1855—1881) на аверсі був зображений
державний герб Росії — двоголовий орел, на реверсі вказувався номінал.
Пробу срібла рубля, встановлену 1764 року — (750), до 20—30-х років XIX
сторіччя було підвищено до 830, при Олександрові II (1881— 1894) вона становила
вже 868, а при Миколі II (1895—1917) — 900. Проба дрібних срібних монет
до 1810 року відповідала пробі великих номіналів (25, 50 копійок і рубль),
але потім стала гіршати (50% вмісту чистого срібла в сплаві), а з 1867
року залишалася незмінною.
Паралельно з випуском мідних і срібних монет карбувалися
золоті монети — напівімперіал (5 рублів) та імперіал (10 рублів). Осібно
стоїть випуск монет із ще одного коштовного металу — платини. Після відкриття
в горах Уралу в середині 20-х років XIX століття значних родовищ платини
з 1828 року в обіг було введено монету вартістю 3 рублі, а з 1830 року
— 6 та 12 рублів. Випуск цих монет (аж до 1845 року) пояснюється тим, що
в ХIХ сторіччі платина ще не знаходила технічного застосування й тому цінилася
порівняно невисоко.
При Олександрові I, після перемоги над Наполеоном I, 1815
року було створене Царство Польське, що ввійшло до складу Російської імперії.
Монети, що карбувалися в столиці царства — Варшаві, набули широкого розповсюдження
й на північному заході України, де населення звикло за багато сторіч до
польської системи грошового обігу. Варшавський монетний двір випускав мідні
гроші та тригрошовики, п'яти і десятигрошовики з білону (вміст срібла не
перевищував 50%). У сріблі випускалися злоті (що дорівнювали 30 грошам
або 15 копійкам), подвійні злоті (30 копійок), 5 злотих (3/4 рубля) та
10 злотих (1,5 рубля). У золоті випускалися монети номіналом 25 і 50 злотих.
Написи на цих монетах виконувалися польською мовою. З 1835 року зображення
польського орла було замінене на зображення святого Георгія, що вбиває
дракона. На срібних і золотих монетах був зображений Олександр I. На власне
загальноросійських монетах (крім пробних) портрета імператора не було.
А з 1832 року у Варшаві та Петербурзі аж до 1850 року випускалися двомовні
монети, номінал яких позначався російською мовою (в копійках і рублях)
і польською (в грошах і злотих) — від 5 копійок (10 грошів) у сріблі до
3 рублів (20 злотих) у золоті.
До 1839 року в Російській імперії виникла необхідність
зміцнення фінансової системи, підірваної випуском асигнацій. «Верстат»,
запущений ще 1769 року, за сім десятиріч підірвав довіру населення до мідної
монети, що забезпечувала асигнації. Так, на початку ХIХ століття рубль,
виражений в асигнаціях або в мідній монеті, оцінювався тільки в 68 копійок
сріблом. Маніфест 1839 року «Про облаштування грошової системи» проголосив
«срібну монету російського карбування... головною платіжною монетою, а
срібний рубль головною мірою (монетною одиницею) грошей, що перебувають
в обігу в державі...». Реформою було введено так званий срібний монометалізм,
коли один із благородних металів (срібло або золото) слугує основою грошового
обігу, що проіснував лише з 1843 до 1852 року. З 1839 до 1848 року провадилося
карбування більш важкої мідної монети (на 16 рублів з пуду міді), призначеної
для забезпечення стійкості паперового рубля. На серії цих монет від 1/4
копійки до 3 копійок в позначення номіналу було включене слово «серебро».
Фонд грошового обігу на території України до середини ХIХ
сторіччя вже практично не відрізнявся від загальноросійського. З міді карбувалися
монети в полушку (1/4 копійки), деньгу (1/2 копійки), в 1, 2, 3 і 5 копійок.
У білоні — 5, 10, 15, 20 копійок. У сріблі — 25, 50 копійок і рубль. У
золоті в ХIХ — на початку ХХ сторіччя карбувалося — 3, 5, 10, 15 і 25 рублів.
Реформа 1839—1843 рр. лише на деякий час зміцнила фінанси
Росії. Невдала Кримська війна (1853—1856) викликала нову кризу й банки
відмовилися від обміну асигнацій на золото та срібло. Настав період широкого
паперово-грошового обігу.
З 1876 року єдиним центром карбування монет у Російській
імперії став Петербурзький двір. Але, починаючи з 1861 року царський уряд
часто розміщував замовлення на карбування монет за кордоном. Так у Парижі
та Страсбурзі карбувалися білонні монети вартістю 10, 15 і 20 копійок.
1896 року Паризький монетний двір карбував срібну монету вартістю 25, 50
копійок і рубль. А 1897— 1899 рр. у Брюсселі й Парижі карбували полтинник
і рубль (всі 900-ї проби).
1895—1897 рр. міністром фінансів С. Ю. Вітте було здійснено
нову грошову реформу, яка запровадила золотий монометалізм. Вітте встановив
вільний обмін кредитних білетів (випуск їх було обмежено) на золоту монету
з розрахунку один до одного. Але одночасно було зменшено золотий вміст
рубля на третину (імперіал дорівнював тепер 15 рублям).
Перші ознаки кризи грошової системи намітилися в 1904—
1907 роках. Насамперед їх було викликано російсько-японською війною та
Першою російською революцією. У серпні 1914 року Російська імперія вступила
у війну, що її пізніше було названо Першою світовою. За чотири дні до початку
бойових дій проти Німецької та Австро-Угорської імперій, царський уряд
оголосив про припинення обміну банками паперових грошей на золото. Проте
цей захід виявився запізнілим: вилучено було лише 58 мільйонів золотих
рублів, а населення зуміло приховати понад 436 мільйонів. За кордоном виявилося
ще більше золота в монетах — до 452 мільйонів. Та ж доля чекала й срібну,
й мідну монети. Царський уряд, намагаючись справитися з витратами на ведення
війни,
різко збільшивши випуск паперових грошей, в тому числі й їх сурогатів,
на яких часто робилися написи типу: «має ходіння нарівні з мідною (срібною)
монетою». Завдяки цим заходам на початок 1917 року купівельна спроможність
російського рубля знизилася до 27 копійок.
Землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували до листопада
1918 року в складі Австрійської (з 1868 року — Австро-Угорської) імперії.
До перетворення монархії Габсбургів на дуалістичну, в обігу були в основному
австрійські монети — мідні крейцери (один срібний талер дорівнював 90 крейцерам),
які карбувалися до 1891 року, срібні союзні талери, а також срібні і золоті
флорини.
1892 року після проведення грошової реформи в Австро-Угорщині
система грошового обігу стала цілком «зав'язаною» на кроні. Випускалися
срібні монети в 1, 2 і 5 крон, а також в 10 і 20 крон у золоті для Австрії
і Угорщини окремо і, відповідно, мали написи австрійським діалектом німецької
мови і угорською мовою. Незважаючи на те, що монети випускалася окремо
для двох частин Дунайської монархії, їх вага й проба були ідентичними.
Закарпаття входило до угорської частини багатонаціональної імперії, Галичина
й Буковина — до австрійської. Розмінною монетою були гелери (карбувалися
з мідно-нікелевого сплаву). З початком Першої світової війни на території
Австро- Угорщини, як і в Росії, зруйнувалася система обміну асигнацій на
золото та срібло. Із закінченням війни у листопаді 1918 року почалася нова
доба в історії обігу монет на землях України.
Сергій МАХУН, «День»
Закінчення на одній із найближчих
сторінок «Україна Incognita»
