«Стремленью духа нет границ».
Письменник Олександр Купрін, життя і творчість якого були нерозривно зв’язані з Україною (повість «Олеся», оповідання «Гамбринус», «Листригоны», «Киевские типы»...), дуже любив літати. Одного разу в Одесі політ з пілотом-новачком ледь не коштував йому життя. Аероплан розбився на друзки. Що ж, йшов 1910-й рік, і льотчиків високого класу було ще мало. На щастя, і пілот, і пасажир залишилися живими.
Незважаючи на цю подію, Купрін любив проводити час у товаристві льотчиків. Перебуваючи у Гатчині та спостерігаючи за польотами, він писав: «...Много чего-то от свободных и сильных птиц — в этих смелых, живых и гордых людях... Постоянный риск, ежедневная возможность разбиться, искалечиться, умереть... вечная напряженность внимания, недоступные большинству людей ощущения страшной высоты, глубины и упоительной легкости дыхания, собственная невесомость и чудовищная быстрота — все это как бы выжигает, вытравливает из души настоящего летчика обычные низменные чувства — зависть, скупость, мелочность, сварливость, хвастовство, ложь...»
Ці чудові слова повною мірою відносяться до першого авіатора України Михайла Никифоровича Єфімова. Народився М.Н.Єфімов 1 листопада 1881 року на Смоленщині в родині селянина. Незабаром родина переїжджає до Одеси, з якою й буде пов’язано все подальше життя братів Єфімових — Володимира, Михайла та Тимофія.
Закінчивши залізнично-технічне училище, середній брат Михайло працював електриком. Але основне місце у його житті займав спорт. Спочатку він захоплювався велогонками, а в 1908—1909 роках був чемпіоном Росії з мотогонок. Одеські газети писали, що «Єфімов здобуває славу першого російського моториста». А Михайло вже з хвилюванням стежив за повідомленнями в пресі про перші польоти на апаратах, важчих за повітря, у Франції. І що для нього було особливо важливим: перші авіатори в минулому, як і він, займалися вело- та мотоспортом!
У 1908 році в Одесі з’явився аероклуб. Його ентузіасти піднімаються на повітряних кулях, будують планер. На жаль, піднятися на ньому нікому не вдалося, і планер виставили на площу на загальний огляд. І тоді Михайло, який прочитав на той час усю літературу про повітроплавання, раптово вирішив сам спробувати щастя. На загальний подив, він злетів у небо з першої ж спроби і протримався у повітрі кілька секунд. А незабаром одеські газети вже називали цього юнака рекордсменом за кількістю польотів на планері. Слідом за ним у повітря почали підніматися й інші спортсмени, у тому числі й відомий велогонщик Сергій Уточкін.
У той час авіація у Франції бурхливо розвивалася. З літаком учень «розібрався» швидко, а ось iз складним ротативним мотором справи йшли кепсько, тим більше без знання французької. І тоді новачок влаштувався працювати на завод, де збирали мотори. Мотор Михайло вивчив блискуче. Оцінивши льотні здібності російського учня, один із знаменитих піонерів повітроплавання Анрі Фарман дав згоду навчати його особисто.
25 грудня 1909 року Єфімов здійснив свій перший самостійний політ, що тривав 45 хвилин! Одеські новини повідомляли: «З російських повітроплавців Єфімов є першим визнаним у Парижі пілотом-авіатором». А в січні 1910 року перший представник Росії у школі Фармана стає дипломованим льотчиком. «Одеський листок» повідав, що «польоти Єфімова, за які він отримав Золоту медаль, стали сенсацією навіть серед авіаторів». «Піднявшись на висоту понад двісті метрів, він літав більше години. Зі світових авіаторів тільки шестеро: Латам, Полан, О.Райт, Ласбер, Руж’є та Єфімов досягли на аероплані такої висоти», — відзначає журнал «Спорт і наука». 31 січня того ж року на Шалонському полі Єфімов перекрив світовий рекорд О.Райта на тривалість польоту з пасажиром, перелетівши 115 км і протримавшись у польоті 1 годину 50 хвилин.
Знаменитого авіатора зустрічала вся Одеса. Усім хотілося побачити свого земляка та апарат «Фарман-4», що він його привіз. Після польотів над містом члени клуба надягають на прославленого пілота лавровий вінок iз написом: «Першому російському авіатору». Тепер М. Єфімов вільний і мріє про участь у міжнародних змаганнях у Ніцці. Туди вже з’їхалися авіатори зі світовими іменами — Юбер Латам, Шаве, Ван-ден-Борн... У перший же день польотів абсолютним переможцем став Михайло Єфімов, завоювавши всі чотири призи. В італійській Вероні на М. Єфімова знову чекав успіх: він піднявся на висоту 1096 м. На чергові змагання у Реймсі (Франція) з Петербурга прибув великий князь Олександр Михайлович, шеф авіації Російської імперії. Він виступив з ініціативою створення повітряного флоту, а потім зайнявся підготовкою льотних кадрів і замовив у Франції кілька аеропланів.
Але не тільки радості випали на долю Михайла. Виношуючи плани з розвитку льотної справи в Росії, він викликав до Мурмелону старшого брата Володимира, який мав і свої авіаційні задуми. Навчивши брата літати, Єфімов-середній сподівався на співробітництво, яке було йому так потрібне, але Володимир зненацька занедужав і помер. Це був важкий удар для Михайла, і після смерті брата він вирішив повернутися на батьківщину.
