Тільки один найглибший колодязь зберігся у дворі замку.
Кам'янистий 32-метровий його циліндр веде до далекого люстерка, вкриваючи
подекуди стінки дрібною папороттю. Можна було, кажуть, стрибнути туди і...
вижити. Підземний хід з'єднує його з рікою Уж. Кілька років тому кинули
туди качку. Вона випливла в Ужі.
Понад тисячу років цьому замку, що розташований на вулканічній
горі. Споруди займають 2,5 гектара, замковий парк і садиба — 6 гектарів.
У VII-IX сторіччі на Замковій горі було розміщено укріплене городище східнослов'янського
племені білих хорватів. Наприкінці IX— на початку Х сторіччя фортеця стала,
згідно з легендами, резиденцією князя Лаборця. З появою вогнепальної зброї
розпочалися докорінні зміни укріплень, які переважно до кінця ХVII сторіччя
набули сучасного вигляду. Про реконструкції свідчать дати, вибиті над в'їзними
брамами — 1598, 1653. З трьох боків фортеця оточена сухим каналом, вирубаним
у скелях, а з північно-східного — урвищем. Ужгородський замок має форму
неправильного чотирикутника з масивними вежами по кутах. Через канал було
кинуто в'їзний підвісний міст. З другої половини XVIII сторіччя, коли стіни
втратили ключове військове значення, моста не стало, його замінили насипом.
Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають
бути привиди. Важко відмовити йому в цьому. Згідно з легендою, записаною
відомим сучасним фольклористом Іваном Хлантою, в XVII сторіччі володарем
Ужгородського замку був капітан Другет — шанований рицар. Мав він красиву
доньку. Польські війська нападали тоді на наші міста. Один шляхетський
воєвода забажав узяти й Ужгород, переодягся й приїхав туди на розвідку.
А донька Другета покохала його, а згодом розповіла, скільки військової
сили в замку, як краще його взяти. Батько дізнався про зраду й живою замурував
свою кровинку в кріпосній стіні. Перед великою бурею — чути плач. Донька
волає на волю...
І справді, найдовше володарювали в Ужгороді графи Другети
та їхні нащадки (1322—1691 рр.). Овдовіла графиня Ганна Другет брала активну
участь в укладенні унії православної церкви з католицькою 1646 року. У
1678—1685 роках молодий магнат Імре Текелі очолив антигабсбурзьке й протикатолицьке
повстання. Його війська брали замок 1679 і 1684 року, частково зруйнувавши
його. 14 квітня 1684 року в місті Кошиці (Словаччина) повсталі повісили
одного з останніх володарів фортеці династії Другетів — Жигмонда Другета.
Але наступного року австрійські війська навели лад. Новим правителем Ужанського
комітату (адміністративна одиниця того часу. — Авт. ) і власником
Ужгородського замку став полковник Міклош Берчені, взявши за дружину Христину
Другет. Вулиці Другетів і Берчені досі сходяться в одній із центральних
точок старого міста.
Історик Петро Сова в книзі «Минуле Ужгорода» (1937) писав,
що знахідки в Циганівцях, Холмцях та інших селах свідчать про те, що околиці
Ужгорода були заселені вже за часів бронзового віку. До пришестя угорців
Ужгород був столицею князя Лаборця. А згідно зі свідченням безіменного
угорського літописця ХII сторіччя, була першою фортецею, взятою ними нібито
навіть без бою після угорського вторгнення на придунайську рівнину в пошуках
нової вітчизни...
Утім, Ужгородський замок своєї вітчизни ніяк не знайде.
Замуровано ходи. Радянські реставраційні гроші кинуто на вітер. Бідолашні
археологи можуть хіба що поплакати над руїнами. І вторять їм під час бур
здичавілі замкові привиди .
