Останнім часом західні ЗМІ багато займалися «літературною справою» — обговорювали детективну історію, пов’язану з виходом у світ книги Річарда Томлінсона «Великий прорив: від цілком таємно до максимальної безпеки». Популярності нової книги чимало посприяла Британська розвідувальна служба, яка зробила все, аби книга її колишнього офіцера Томлінсона не була видана.
38-літній автор нової книги не письменник, а інженер-аеронавт. Блискуче закінчив Кембрідж і 1991 року був запрошений працювати в підрозділі MI-6 (закордонна спецрозвідка) Розвідувальної служби Великої Британії. Томлінсону, здібній i амбітній людині, пророкували швидку кар’єру. Виявилося, однак, що він якось не «вписується» у систему кадрів MI-6 і через кілька років, після виконання декотрих складних і небезпечних завдань, він був звільнений iз роботи.
Томлінсон почав «шукати правди», апелюючи до державних інстанцій, які, звичайно, займаються подібними справами. Та швидко з’ясувалося, що у випадку безробітного працівника спецрозділу MI-6 загальні громадянські права британця як би не існують — MI-6 повністю їх заблокував, посилаючись на інтереси національної безпеки. З тої самої причини Томлінсон не зумів пробитися у ЗМІ. Зрештою, він вирішив описати свої митарства в книзі, про що також стало відомо його колишнім керівникам. Почалися заборони, залякування; дійшло навіть до суду і до однорічного ув’язнення; через півроку, втім, він був звільнений під розписку. Вміло скориставшись професійними прийомами та кількома службовими паспортами, Томлінсон таємно покинув Велику Британію. З одною метою — написати задуману книгу і на отримані за неї гроші звернутися до суду з позовом на MI-6 .
З того часу за ним постійно стежили, обшукували житло, конфіскували його комп’ютери та комп’ютерні диски. Клопотанням Британської служби безпеки, Томлінсон в шести країнах був 11 разів арештований, допитуваний, обшуканий і пограбований. Поширювалися чутки про те, що він — засуджений заочно педофіл.
Попри все, в екстремальних умовах існування, Річард Томлінсон написав свою книгу «Великий прорив». Головна інтрига книги — переслідування автора агентами MI-6 з метою не допустити написання та видання книги. Автор вводить читача у святую святих секретної служби, змальовує її внутрішню культуру, атмосферу відносин між керівництвом і підлеглими, методи роботи та підготовки агентів. Повідомляє про досить-таки несмачні факти й звичаї.
Видання готової книги здавалося спочатку безнадійним починанням — західні видавництва відмовилися мати справу з MI-6 . Втім, Річард Томлінсон знайшов таки видавця — в Москві. Якась невелика фірма взялася видати книгу англійською мовою, доставити літаком перші 10 тисяч примірників до Англії, а також займатися подальшим розповсюдженням книги в усьому світі через Інтернет (тираж очікується мало не мільйонний). І ось тут починається дійсний детектив — виявилося, що фірму утворено чи не вчора і що її власником є підставна особа або група осіб під фальшивими документами. Весь світ (а насамперед підрозділ MI-6 ) негайно здогадався, хто заснував ті «Рога и копыта» і з якою метою. Звичайно ж, це зробили російські спецслужби (найбільш вірогідно, ФСБ) — заради задоволення влаштувати конфуз своїм британським колегам.
Розміщення зірок на небесному склепінні останнім часом якось особливо сприяє національним скандалам. Згадаємо тільки справи таких людей, як Біл Клінтон та Гельмут Коль. З гордістю можна сказати, що й ми не пасемо задніх. Тепер до «Школи злослів’я» приєдналися також церемонні британці. Що й казати, гарненька вийшла історія з цим містером Річардом Томлінсоном! Особливо для країни, яка так пишається своєю антикварною демократією. Завдяки зухвалій наївності колишнього офіцера розвідки, який всього-на-всього хотів залишитися на своїй посаді, раптом виявилося, що вся ця демократія, всі права людини, всі «Мій дім — моя фортеця» закінчуються перед порогом секретних служб. І не дивно, що західні ЗМІ дозволили собі говорити тут про «насилля над особистістю», про «брутально знехтувані фундаментальні права людини». І навіть порівнювати Британську секретну службу з КДБ.
Думаю, що нам, колишнім радянським людям, образливо навіть слухати подібні порівняння — такі проблеми в КДБ просто не могли виникати. Ну подумайте — звільнили когось iз КДБ, а він iз цим — до звичайного суду. Засудили на один(!) рік і — випустили під розписку. А в кишені у бунтівного офіцера «випадково» залишилося кілька іноземних паспортів, з якими він безборонно мандрує по світу та ще й жаліється, що за ним тягнеться постійне стеження! А потім друкує за кордоном книгу — наклеп на гніздо, яке його виховало. Як не суди, а не вміють там люди працювати.
