Історія України переповнена прикладами нищення та плюндрування могил її героїв. Адже для ворогів і прах героя несе небезпеку. Варто лише згадати П. Дорошенка, І. Мазепу, Б. Хмельницького. Безперечно, одна з найбільших загадок історії пов’язана з прахом творця та реалізатора ідеї української державності — Богдана Хмельницького. Оповиті легендами не лише життя, а й обставини смерті, поховання та подальша доля його праху.
Як відомо, в історіографії побутує думка про знищення останків гетьмана 1664 року загоном поляків на чолі зі Стефаном Чарнецьким.
Поряд із нею утверджується й ряд альтернативних гіпотез. Скажімо, на думку М. Грушевського, тіло гетьмана ховали в родинному склепі Михайлівської церкви в Суботові, а в Іліїнській церкві було покладено іншого покійника. Судити про правдивість цієї версії не беремося. За іншим припущенням, після польського набігу 1664 р. рештки збезчещеного праху селяни зібрали та поховали на церковному подвір’ї чи цвинтарі (погості) при Іліїнській церкві.
Найбільш популярною стає гіпотеза про те, що прах Б. Хмельницького вірні козаки викрали з могили в Іліїнській церкві й десь таємно перепоховали. Тут проводиться аналогія з подіями навколо праху запорізького кошового І. Сірка, тіло якого 104 роки зберігалося на подвір’ї, в клуні козака Неліп. Припущення про перепоховання праху викликає нашу зацікавленість цією темою, адже з’являється надія знайти останки славного Богдана.
Існування такої легенди підкріплюється рядом передумов, хоча варто зважати й на глибоко підсвідоме небажання осмислити сам факт наруги над прахом «батька Хмеля». Отже, ця теорія має свої аргументи:
1) У результаті останніх (!) розкопок, проведених у стінах Іліїнської церкви на початку 1970-х рр. науковцями Інституту археології АН УРСР Р.О. Юрою та П.А. Горішним, виявлено рештки домовини та пролом у фундаменті навпроти поховання.
2) На Чигиринщині зафіксовано низку переказів про загадкові поховання.
Якщо пролом у стіні є безперечним фактом, то перекази про поховання гіпотетично можуть нести інформацію про реальне місце перепоховання. Як припускає знавець відомого храму, історик, директор музею с. Суботів В. Гугля, прах міг бути схоронений або десь поблизу, або на якомусь приватному подвір’ї Суботова, або навіть у Холодному Яру чи навіть на Запоріжжі. Набуває поширення й версія про перепоховання гетьмана в підземеллях замкової гори у м. Чигирин. Жодне з цих припущень ми не можемо поки що відкинути.
Теоретично дослідження має будуватися на пошуках писемних свідчень та на дослідженні місцевих легенд і переказів (незважаючи навіть на, здавалося б, їхню абсурдність!). Адже вони, при відсутності власної історії, могли фіксувати пропущені промосковською історіографією сторінки минувшини.
Шукаючи прах гетьмана, звернемо увагу на свідчення владики Софронія, котрий свого часу був священиком православної церкви у с. Полуднівка (поблизу с. Суботів). Він пригадує, як одна старенька наголошувала, що вона — єдина представниця роду місцевих священиків, яких знищили «совєти», й має розповісти щось важливе. Але в той момент, коли жінка наважилась на розповідь, отець Софроній, за сімейними обставинами, не з’явився на своїй парафії. Коли він приїхав, то бабця вже померла. Владика певен, що та мала йому повідати таємницю поховання гетьмана, яку передавали від батька до сина місцеві священики, пращур яких мав виконувати сакральні дійства при перепохованні тіла.
Можливо, прах було заховано десь на теренах Чорного лісу. Але, певно, не на пустому місці. Повинна бути прив’язка до місцевості.., скажімо, кургану. Одним із таких місць могла бути так звана Семидубова гора, тоді оточена реліктовими лісами.
Вона розташована в сусідньому з Полуднівкою с. Івківці, де з покоління до покоління передається мальовнича легенда про Семидубову гору. Ця гора, розташована на південно-західній околиці, виглядає як величезна могила правильної форми (якщо то — курган, то, напевне, один із найбільших). З легенд можна зробити висновок, що нібито в горі похований видатний полководець, а саму гору на знак поваги наносили шапками воїни, а на її вершині посадили дуби. На початку XX століття на її вершині росли старезні дуби (про них пригадують старожили).
Можна зустріти різні пояснення, кого саме там поховано. Дехто вважає, що тут похований монгольський хан, дехто — польський магнат, а іноді говорять про козацького отамана... За легендою, поховання це супроводжується величезними скарбами. Інформація про те, що гору наносили шапками, а в її середині зарито величезні скарби (золотий кінь), залишається легендою, але слід зауважити скептикам, що й Іліада свого часу вважалася вигадкою. Правдивість легенд можна перевірити виключно шляхом фахової археологічної експертизи (експедиції).
Місцеве населення свято вірить у таємниці Семидубової гори. Кожне нове покоління місцевих скарбошукачів ламає лопати об круті схили Семидубки. На її західному схилі видно сліди чималих розкопок. Як пояснюють місцеві жителі, там приблизно в першій чверті XX ст. проводилися «археологічні» розкопки. Житель села І.В. Лавріненко розповідав легенду, що «якийсь професор наймав за золоті рублі» місцевих чоловіків для риття гори. Вони докопалися до «ходу», але на ранок місце розкопок було обвалене, а влада заборонила подальші роботи. Чоловіки, які працювали в «професора», невдовзі швидко померли. Хто ж саме копав гору й коли — залишається загадкою.
Перші писемні згадки про цю гору зустрічаємо у В.Б. Антоновича на «Археологической карте Киевской губернии» (1895 р). Він відмічає її як «неисследованный курган». Виникає припущення, що саме В.Б. Антонович і був тим загадковим «професором», який «платив золотими рублями».
У звіті Т.Н. Нераденко про результати обстеження пам’яток археології Чигиринського району від 1988 року зазначається, що біля підніжжя цієї гори 1950 року А.І. Треножкін виявив фрагменти кераміки ліпного посуду та різночасових посудин: тонко- та товстостінних, сірих, чорних та вохристих. Часи існування тут поселення А. Треножкін визначити не взявся. Про роботи експедиції В. Антоновича — жодного слова.
Стверджувати, що прах гетьмана був перепохований 1664 року саме тут, на Семидубовій горі, ми не можемо, але на правах гіпотези наведені міркування мають право на існування, тому й подаються до відома фахівців. Отже, ми припускаємо, що тіло Богдана Хмельницького, таємно викрадене побратимами (можливо, Лавріном Капустою) й поховане на Семидубовій горі, а тими неймовірними скарбами є загадково зникла казна гетьмана. Довести чи спростувати наведену гіпотезу можна виключно шляхом проведення археологічного дослідження місцевості та подальших наукових розвідок. Тож Чигиринщина кличе небайдужих археологів до плідних пошуків. Саме тут на вас чекають наукові відкриття, а разом із ними скіфські, монгольські та козацькі скарби.
