Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Танці смерті навколо вівтарів

24 березня, 2000 - 00:00

Якась ганебно-страшна пошесть пішла по землі — пристрасть людей до смерті, некроманія. Коли люди не гинуть у збройних конфліктах або від голоду, стихійних лих чи епідемій, то починають придумувати собі новітні віри, культи, провідною ідеєю яких є самознищення, хворобливе очікування кінця світу і загальної гибелі. В чому причина? Може, накопичені у світі ядерні арсенали, запальники реального страшного суду, випромінюють, як гнилі болота, інфекцію лихоманки смерті, спотворюють нормальні закони життя у світі?

Бо як інакше пояснити те, що в наш час, час просвіти, гуманізму, а також гедонізму ми постійно дізнаємося про об’єднаних спільною вірою людей, які то там, то тут вперто поспішають до ями? «Географія» та «соціологія» групових ритуальних смертей не дозволяє робити однозначні висновки щодо суспільних прошарків ризику — сектантами-самовбивцями стають нужденні й багаті, неписемні й філософи, громадяни багатих і зовсім бідних країн, мешканці всіх континентів. Ось далеко неповний мортиролог сучасної релігійної історії. 1978 рік, Гвіана, самоотруєння ціанистим калієм 912 членів секти «Храм Людей». 1987 рік, Пiвденна Корея, загинуло 32 особи. 1994 рік, США, Техас, вбили себе 82 члена секти «Гілка Давидова». Починаючи з 1994 року у Швейцарії, Канаді та США покінчили життя самогубством 74 послідовники секти «Храм Сонця». Серед самовбивць, особливо в Америці та Європі, багато молодих людей. Люди часто вступають до сект сім’ями і разом з батьками гинуть їхні маленькі діти.

І ось ще одна трагедія. Минулої п’ятниці в африканській Уганді відбулося самоспалення членів місцевої релігійної громади «За відновлення Десяти Заповідей Бога» (серед яких також «НЕ ВБИЙ!») Загинуло, за попередніми повідомленнями поліції, понад 500 осіб, значна частина яких — діти. Сусіди-фермери твердять, що керівником секти була місцева жінка, колишня знана повія. Можливо, що керівниця вважала себе втіленням Богоматері — в уцілілих приміщеннях секти знайдено безліч зображень Діви Марії. Всім навкруги було відомо, що лідери секти кілька разів пророкували кінець світу, востаннє — на 31 грудня 2000 року. Потім, з невідомої причини, вирішили прискорити події і влаштувати дійсний «Страшний Суд» для кількох сот невинних обдурених людей.

Один зi свідків, вчитель, розповів, що у полум’ї загинула його дружина і шестеро дітей, — всі вони приєдналися до прохристиянської громади 6 років тому, зразу після її утворення. Вчитель розповів, зокрема, що в секті існувала сувора заборона мови — не дозволялося розмовляти ні з ким і ні за яких обставин. Попри це, там працювала школа, де дітей навчали за допомогою жестів.

Родичі загиблих розказують, що невдовзі перед трагедією членів секти зобов’язали продати все своє майно. Це дало підстави поліції підозрювати, що «богиня» та два її помічники (один iз них — католицький священик, позбавлений сану) не згоріли разом iз усіма. Про що свідчить та обставина, що деякі двері були забиті цвяхами ззовні. Принаймі, коли почалася пожежа, жодна істота не вискочила з дому. Згадаємо, що саме таким чином у ХVII—XVIII століттях вмирали гонимі російською владою старообрядці. Ініціатори ж та виконавці «очищення вогнем і спасіння» в останній момент рятувалися через заздалегiдь заготовані виходи і йшли «спасати» інших нещасних.

Громада «За відновлення Десяти Заповідей Бога» — не єдина новітня секта в Уганді. За повідомленнями ЗМІ, вони тут виростають як гриби, що пояснюється низьким рівнем життя та освіти загалу, а також соціальною фрустрацією з-за повної нездатності політиків хоч якось налагодити життя країни після 15-ти років кровопролитних громадянських війн. (Подібних причин чи підгрунтя не було ні в Канаді, ні в США — там кінчали з життям вельми заможні люди.)

Наївно, втім, дивуватися трагедії в Уганді, бо групова некроманія виходить далеко за межі релігійного сектантства. Так, вже багато місяців (а до того — кілька століть) наші сусіди займаються масштабним «самоспаленням», не рахуючись ні зi своїми, ні з чужими, ні зi старими, ні з дітьми. Що там ті 500 африканських жертв!

Клара ГУДЗИК, «День»
Газета: 
Рубрика: