Цього тижня відбулася визначна й радісна для киян подія — презентація щойно відреставрованих Палат митрополита («Дім митрополита») на території Софії Київської. Цей Дім знаходиться на короткій відстані від західного (головного) входу до храму св. Софії. Протилежна його сторона «дивиться» прямо на Браму Заборовського, яка у XVIII столітті була головним митрополичим в’їздом на територію Софії. Ці три будівлі: храм св. Софії, Палати митрополита та Брама Заборовського утворюють якби єдину вісь «Схід-Захід», містичне значення якої сучасниками давно втрачено.
Дім митрополита будувався у стилі українського бароко в 1722 — 1730 роках турботами архієпископа Київської митрополії Варлаама Вонатовича. Трохи пізніше були здійснені надбудови — другий і третій поверхи, фасади яких мають надзвичайно вишуканий і розкішний декор. Це, швидше, палац або невеликий замок, ніж дім. Киянам та гостям міста, які були присутні на урочистому відкритті, перехопило подих при першому погляді на цю будівлю. Та й було від чого.
Уявіть собі: густі вечірні сутінки на ледь освітленій площі перед входом до храму Софії Київської. Напроти — Дім митрополита, три поверхи якого зверху до низу задраповані непроникною чорною тканиною — такий собі «чорний квадрат». І ось раптом, в урочистий момент перед глядачами, наче диво, з’явився казково-гарний будинок — із білими стінами, елегантним силуетом даху, з яскраво освітленими вікнами всіх поверхів, На мить здалося, що той Дім наповнений людьми інших епох і що через мить розкриються двері й ми з ними зустрінемося, тут, на газоні! (Але що ми їм скажемо?)
Цей міраж розвіюється, як тільки ви заходите до Митрополичих палат. Не тому, що там щось не так вийшло. Ні! Виконана, вочевидь, прекрасна робота, зроблено все можливе для того, аби зберегти хоча б незначні залишки автентичних декору, кахелю, скління вікон тощо. Адже колись окремі кімнати були декоровані художньою ліпниною і розписом; внутрішню митрополичу церкву св. Макарія розписували відомі художники, а панікадила сяяли кришталем. Як мало залишилося від того всього! Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська розповіла про той ганебний стан, в якому знаходився будинок за часів радянської влади — наче після бомбардування. Загинуло або щезло безслідно майже все: багата бібліотека, ікони, сакральне митрополиче вбрання, коштовні меблі, килими, а також портрети Київських митрополитів і російських імператорів. Єдиною «втіхою», за словами пані Куковальської, стало те, що в архівах було знайдено інвентарний опис майна Митрополичих палат. На жаль, навіть ті нечисленні речі, місцезнаходження яких встановлено (наприклад, в Українському музеї), буде навряд чи можливо повернути. Додамо, що останній мешканець Дому митрополит Міхаїл залишив подвір’я св. Софії 1929 року.
Відновлені хороми, однак, пустими не залишаться. По- перше, адміністрація заповідника «Софія Київська» зробить все можливе заради того, аби віднайти та придбати відповідні (за часом, за стилем) меблі, картини, ікони та ін. для воскреслого до життя Дому митрополита. Ще одним «наповненням» стануть фото-експонати першого в Україні музею архітектури України, який розміститься в частині кімнат відреставрованого дому. Присутні на відкритті мали нагоду познайомитися з першою унікальною виставкою цього музею. Інша справа, що спокійно любуватися фото-експонатами нового музею (архітектурними пам’ятками на території України), було неможливо — більшість з них знаходиться приблизно у такому самому стані, в якому донедавна був сам Дім митрополита. Вкотре подумалося, що коли ми будемо реставрувати свої архітектурні дорогоцінності з такою самою «швидкістю» як сьогодні, то новий Музей архітектури України невдовзі прийдеться закривати — всі старовинні храми, палаци, замки перетворяться на купи каміння. Ту саму думку висловив і пан Тит Ґеврик — архітектор iз Нью-Йорку.
На які кошти реставровано Митрополичі палати? Цим займався благодійний фонд «Розвиток України», директор Анатолій Заболотний; до речі, цей самий фонд надав перші експонати для Архітектурного музею. Фонд субсидувала донецька компанія «Систем Кепітал Менеджмент» (90% акцій цієї компанії належать Рінату Ахметову — сердечне спасибі йому за допомогу!) На реставраційні роботи було витрачено понад З0 млн. гривень, а в розпорядженні фонду була тільки половина від загальної суми витрат. Заборговані 15 мільйонів гривень повинна відшкодовувати держава, це ще є один борг на держбюджет. У зв’язку з цим виникає два запитання. По-перше, де взяти ті додаткові 15 млн. гривень? Друге запитання дещо делікатне — невже пан Ахметов став банкрутом?
Академік НАНУ Микола Жулинський — голова опікунської ради Національного заповідника «Софія Київська» — справедливо вважає, що справа, подібна відновленню Дому митрополита, є дуже престижною, знаковою. На жаль, Україні вельми бракує таких фондів, як «Розвиток України». І тут важливі не тільки гроші, але й дуже кваліфіковані кадри й особиста зацікавленість як керівництва, так і виконавців — тільки патріоти своєї країни можуть так якісно працювати. Микола Жулинський нагадав також, що відновлення Дому митрополита — то тільки одна із численних і досі невирішених нагальних проблем Софійського заповідника. Якщо зволікати й далі, багато дорогоцінної спадщини можна безповоротно втратити.
Як відомо, на початку ХХ ст. на Софійському майдані проголошувались Універсали Центральної Ради; 1991 року саме тут було підтримано Акт про державну незалежність України. То ж будемо вірити в те, що невдовзі Митрополичі палати стануть резиденцією Святішого патріарха автокефальної, визнаної світом Вселенського православ’я Української православної церкви. І що Свята Софія буде тоді не заповідником, і навіть не місцем для фуршетів, а головним Православним храмом України.
