У ці неймовірно спекотні дні мимоволі наспівую пісню «Піккардійської терції» «Трамвай». А саме її приспів: «Повези мене туди, де зелена трава, повези мене за місто, де асфальту нема...» Далі в уяві виринає море й пісок... І думаєш: взяти б найнеобхідніші речі, кілька книжок і майнути до моря. До речі, а які книжки? «Легке» чтиво чи звичну психологічну прозу? Про книжковий «набір» на відпочинок говоримо з експертами «Дня».
Інна ПРОКОПЧУК, вокалістка гурту «ДримбаДаДзиѓа»:
— Мій книжковий «набір» під літо практично не відрізняється від щоденного. Що тут, що там, критерій відбору один — книжка має бути цікавою. Якраз найбільше читаю, коли відпочиваю. Або ж дорогою на концерти. До речі, саме зараз я на відпочинку, і в моїй валізі поряд з одягом-взуттям, кремами для засмаги є збірка Юрка Андруховича, Сергія Жадана і Любка Дереша «Трициліндровий двигун любові». Як зазначено в анотації, в ній вміщено ранні «армійські» твори Андруховича, «свіжу» прозу Жадана та есеїстику Дереша. Останній — один з моїх улюблених авторів. Я перечитала чи не всі його твори.
Коли навчалася в університеті, очевидно, була орієнтована на наукову літературу з етномузикології та етнографії. Тепер засвоєне застосовую на практиці, тобто співаю народні пісні в роковій обробці «ДримбиДаДзиѓи». Очевидно, що після професійного чтива є бажання зануритися, наприклад, в художню прозу. Зокрема, серед авторів «жіночих» романів надаю перевагу Ірен Роздобудько. Якось, перебуваючи в Польщі, я потрапила на літературний вечір за її участю. Було цікаво побачити письменницю на власні очі — до цього уявляла авторку по-іншому.
Зазвичай я купую книжки так: заходжу в книгарню і набираю їх з десять, а ближче до відпустки — з п'ятнадцять. Адже знаю, що попереду на мене чекає насолода — занурення в особливості того чи іншого часу, усвідомлення цінностей людських стосунків і відкриття таємниць людського серця.
Роман ЛАГІШ, священик УГКЦ:
— Один богослов ХХ століття сказав, що в сучасному світі добрий проповідник повинен у правій руці тримати Біблію, а в лівій — газету. Власне, так і роблю: деякі думки чи вислови з книжок я використовую у своїх проповідях. Наприклад, із «274 эпизодов из жизни Уинстона Черчилля» Патріка Делафорса чи «Мазепы» Тетяни Яковлєвої. Це — з нещодавно прочитаного. А саме зараз читаю «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко. На жаль, ближче до підготовки Міжнародного з'їзду редемпториської молоді, який розпочинається 9 серпня у Львові, часу для читання стає дедалі менше. Хіба так — до подушки, тобто сторінка-дві-три перед сном.
Таким чином, засинаю з книжкою «Оточення Мазепи» Сергія Павленка. Мрію про те, як, збираючись у відпустку в серпні, візьму з собою багато книжок: дочитаю розпочаті, розпочну нові й повернуся до прочитаних, зокрема, «Собору» Олеся Гончара. Це не мій стиль — просто валятися і нічого не робити. До речі, під час минулорічної відпустки я «залпом» прочитав «Україна Incognita». Якраз такі книжки, як згадана із «Бібліотеки «Дня» чи «Музей покинутих секретів» і потребують «свіжої» голови. Інакше кажучи, найбільш проникнутися ними можна під час вихідних чи відпустки.
Ірина ВИКАЛЮК, начальник відділу маркетингу Івано-Франківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», керівник фестивалю «Потяг до Яремче»:
— Відпустка у мене буде після фестивалю «Потяг до Яремче», який стартує завтра. Ось там вже відведу душу — начитаюся вдосталь! Осінь, зима, весна спонукають читати, напевно, більше професійну літературу — щоб залишатися лідером на ринку, а влітку, природно, «тягне» на художню прозу. І хоч надаю перевагу активному відпочинку, та ввечері обов'язково читаю — для доброго сну. Очевидно, у мене є книжки, до яких люблю повертатися. Найперше — «Смаки раю» Юрка Прохаська. Книжка про історію завезення чаю, кави і тютюну до Європи. Можна сказати, вона має не тільки художню, а й історичну цінність. Завжди на відпочинок беру кілька книжок: читаю їх паралельно, серйозні «розбавляю» «легкими». Так буде і цього разу. «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко «розбавлю» «WinterSport» Фоззі з гурту ТНМК.
Очевидно, багато читала напередодні опрацювання програми нашого фестивалю, оскільки в ньому є літературна частина. Треба було знати, хто «на часі», що нового написали маститі письменники, що пропонують видавництва... Виходить, що й восени, взимку і навесні разом із професійною літературою читаю українську сучасну прозу, поезію і публіцистику — для душі та з метою підготуватися до «Потягу до Яремче».
