До неї увійшли поезії 234 авторів із шести країн — України, Росії, Білорусі, США, Італії та Польщі. Серед них як відомі сучасні письменники — Дмитро Павличко, Іздрик, Олександр Ірванець, Дмитро Лазуткін, Володимир Вознюк, Віра Китайгородська, Андрій Волошин та багато інших, так і непрофесійні автори — безпосередні учасники революційних подій: студенти, священики, підприємці, словом, люди різних соціальних груп і професій.
Антологія «Небесна сотня» є однією з перших спроб зібрати, упорядкувати та зберегти майданівські вірші, написані українською, російською і навіть білоруською мовами. Літературну та історичну цінність цієї книжки можна прирівняти до антології Юрія Лавриненка «Розстріляне відродження». Якби у 30-ті роки минулого століття доробки українських сподвижників-письменників не зібрали в один збірник, існувала загроза, що більшість творів було б назавжди втрачено. Аналогічно до цього видання «Небесна сотня» цілком може претендувати на високе звання «народної книги».
— Після трагедії на Інститутській з’явилося багато поетичних текстів-відгуків. Це був своєрідний емоційний сплеск, який, витіснений подіями в Криму та загрозою агресії з боку Росії, міг швидко відійти на другий план і загубитися в інформаційному вирі, — каже упорядниця антології Леся ВОРОНЮК. — Тому мали обмаль часу, щоб зібрати ці твори.
На заклик у соцмережах відгукнулося чимало людей, каже пані Леся. Особливо її вразила солідарність професійних письменників, які часто надсилали тексти один одному. «Мистецьке середовище досить ревниве і конкурентне, та, вочевидь, революційні події змінили людей внутрішньо, відбулося своєрідне очищення, катарсис. У цьому контексті справедливими є слова учасника гурту «Гайдамаки» Олександра Ярмоли, який назвав події на Інститутській «світлою трагедією», — говорить упорядниця.
На початку роботи Л. Воронюк вважала, що збірка буде невеличкою, проте дуже швидко поезій назбиралося на 400 сторінок друкованого тексту. Тому перший том антології вийшов доволі солідним, у твердій обкладинці, яку прикрасила промовисто-емоційна ілюстрація Марії Федюк. Вірші надсилають і сьогодні (на скриньку lesiavoroniuk@gmail.com). Багато з них варті публікації, тому в планах у видавців випустити продовження антології. На форзацах книжки розмістили імена загиблих та інформацію про те, звідки вони родом, щоб продемонструвати, що на боротьбу з тиранією піднялася вся Україна — від заходу до сходу і півдня. Символічно, що алфавітний список героїв починають і завершують чернівчани — Василь Аксенін та Олександр Щербанюк.
— Робота над збіркою тривала протягом місяця. Вона йшла важко, адже тексти дуже «болючі», — каже Леся Воронюк. — Люди, які читатимуть цю книжку, відразу відчують поезії тих, хто тоді був на Майдані, та все те, що вони пережили. Поети пишуть про такі речі, яких не побачиш по телевізору. Вважаю, що на цій книжці, разом із Євангелієм, мав би складати присягу кожен наступний президент України. Почасти у віршах трапляються «важкі» слова. Якщо зазвичай є противницею їхнього використання, то у майданівській поезії вони дуже органічні, через те вирішила не замінювали їх на емоційно слабші літературні синоніми.
Попри те, що антологія вийшла друком лише тиждень тому, вона вже стає раритетом — «полювання» на неї в книгарнях розпочалося ще до появи видання в продажу. Завдяки некомерційності проекту вартість збірки вельми демократична. На прохання української діаспори, яка частково спонсорувала видання, частину тиражу відправили до Канади та Італії. Сигнальні примірники вже побували на книжковій виставці у Франції, а найближчим часом планується презентація антології в Чернівцях і Києві. Колектив, який працював над створенням збірки, мріє про те, щоб її мала кожна родина загиблих, й буде вдячний небайдужим, які допоможуть втілити цю ідею. Щоб рідні героїв знали, що їхнє горе болить не тільки їм.
