«Книжкове» вшанування пам’яті В’ячеслава Чорновола
Відбулася презентація одразу двох книжок, присвячених відомому українському політику і публіцисту В’ячеславові Чорноволу, — сьомого тому його творів, виданого в рамках проекту десятитомника від «Смолоскипа», та книжки «В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика» Василя Деревінського, що побачила світ у тернопільській «Джурі». Сьомий том зібрання творів містить статті, інтерв’ю, виступи та інші матеріали Чорновола за 1990—1992 роки, драматичний і піднесений період перемог у боротьбі за незалежність і початку державної розбудови, період, коли політик, разом із багатьма українцями став учасником втілення мрії про свободу рідної країни («Не кожній людині за життя випадає побачити, як здійснюються твої мрії такого масштабу!» — сказав з цього приводу в своєму привітальному слові директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків). А книжка Деревінського є історичним дослідженням усього життєвого шляху В’ячеслава Чорновола — від юності й до трагічної, так до кінця й не розгаданої загибелі. Ведучим презентації був Лесь Танюк. У своєму виступі він особливо підкреслив, що нинішня держава не схотіла підтримувати видання книжок про Чорновола, тож усе це — винятково справа ентузіастів. Вдова В’ячеслава Чорновола Атена Пашко розповіла про роботу фонду імені Чорновола, а також сказала фразу, що стала девізом вечора: «Якби Чорновіл був живий, сьогоднішня Україна була б іншою! У своїй відданості й жертовності він багато встиг зробити, але багато чого зробити не дали». «Ці книжки орієнтовані передусім на сучасну молодь, яка менше знає, менше пам’ятає про Чорновола», — сказала сестра політика Валентина Чорновіл. Народний депутат Ярослав Кендзьор розповів про те, як вони з В’ячеславом Чорноволом видавали підпільний часопис «Український вісник», про іноді кумедні, а насправді драматичні конспіративні заходи, арешти та інші неминучі дисидентські труднощі. Потім Кендзьор почав порівнювати Чорновола з сучасними партійними лідерами, зрозуміло, порівняння виходили не на користь останніх. Захопившись обвинуваченнями «заклятих друзів» по сьогоднішній опозиції у зраді, в колишній співпраці з КДБ, депутат викликав невеличкий скандал: із зали на його адресу теж почали лунати неприємні слова й запитання на зразок «а судді хто?», а частина присутніх залишила приміщення. Зрештою, щоб розрядити напруженість, той-таки Ярослав Кендзьор показав присутнім уривки з передач, у яких сам Чорновіл розповідав про свої дисидентські роки. Виступив також історик Василь Деревінський. Він, між іншим, закликав пам’ятати і вивчати Чорновола не лише як політика, а й як літературознавця, публіциста. Була в презентації й невеличка музична програма. Ігор Якубовський виконав під гітару пісні на вірші українських поетів, зокрема Василя Симоненка й Анатолія Тарана. А Віталій Мороз під бандуру співав повстанські та стрілецькі пісні, завершивши вечір «Червоною калиною», повідомляє Олег КОЦАРЕВ.
Есеїстика українських крайнощів
У столичній книгарні «Є» презентували «Соломонову Червону Зірку» — книжку есеїв про 25 регіонів України. Широкомасштабний у буквальному сенсі проект претендує на роль дзеркала для 20-річної країни. За словами упорядника цього культурологічно-краєзнавчого видання Леся Белея, під інтригою назви книжки — «Соломонова Червона Зірка» — криється звичайна географічна логіка. Адже крайня західна точка нашої держави— село Соломоново, схіжна ж — Червона зірка (звісно, погратися можна було б і в «Петрівський Сарич», відповідно до північної та південної координат, чи назвати «Мар’янівський центр», але...). Отож саме між цими двома вісями сучасними письменниками, викладачами, краєзнавцями та журналістами розставлено 25 скелець-есеїв. Їхня оптика з’єднує в одне ціле ландшафти, традиції, негаразди, стереотипи, менталітет мешканців та пам’ятки усіх українських областей. Серед авторів — Леонід та Олександр Ушкалови, Павло Нечитайло, Тарас Прохасько, Володимир Панченко, Олена Степаненко, Ростислав Семків, Люба Якимчук, Остап Сливинський, Яна Дубинянська, Антон Санченко, Микола Леонович, Олена Захарченко та ін. Кожен із них, попри те, що взяв за основу власний досвід пізнання своєї малої батьківщини (реальні історії, родинні хроніки, спогади дитинства, ба навіть сни), вдало поєднує його з історичними екскурсами, описом найцікавіших місцин, маловідомими фактами та деталями із культури повсякденності нинішніх міст та містечок поза межами столиці. Власне, те, що Олександр Богаченко, говорячи про Київщину, не згадує про її центр — не помилка, а якраз елемент видавничого задуму. Варто зазначити, що, окрім вигадливого авторського суб’єктивізму, сказати б, розповіді про (не)існування Луганська, абстрактної Франківщини, нової української Америки — Харкова, дрейфування острова Полтава по хвилях ланів чи родинних записів із Житомира, у книжці достатньо стрункої путівникової граматики, наприклад, Закарпаття, Одещини, Буковини чи Сумщини. Але скрізь жива країна — без засилля дат та статистики, з гумором, десь прикрашена, а часом зовсім не приваблива, сувора та розкішна водночас, з історією та історіями. Задля справедливості варто побажати видавцям презентувати її не лише у Києві — у різноманітності істина, повідомляє Анна РАТУШНА.
«Україна in ROCK»
Таку назву має книжка музичного оглядача Олександра Євтушенка, яка з’явилася у світ у видавництві «Грані-Т». Це видання — своєрідна енциклопедія вітчизняної рок-музики. Олександр Євтушенко описує й аналізує головні тенденції та нетривалу історію розвитку різних напрямків українського року: готики, фолк-року, металу та інших. Звертає увагу на основні регіональні середовища, найцікавіших музикантів. А в умовній другій частині книжки зосереджується на окремих темах і постатях української сцени. Він пише про засилля низькоякісної закордонної попси на радіо-«ефемках» та в музичних телепрограмах, про музику Майдану, про феномен фестивалю «Червона рута», про легендарного «Кузю» із «Братів Гадюкіних», Володимира Івасюка та інших епохальних особистостей. «Україна in ROCK», мабуть, викличе помітний інтерес і бурхливу реакцію численних любителів року, майже ігнорованих офіційним інформаційним простором. «Ця книжка — чудовий проект, але таких проектів надто мало. Потрібна ще величезна десовєтизація суспільства», — сказав під час презентації незалежний продюсер Олександр СНІДАЛОВ, повідомляє Олег КОЦАРЕВ.
