«Грай, Марку, грай!» — так повчає українська народна мудрість. Цими словами вона спонукає працювати, робити свою справу, незважаючи ні на які обставини, ситуації. По суті, те саме, але іншими словами проповідує великий французький просвітитель Вольтер, пропонуючи обробляти свій сад. Іван Франко категоричніший: «Лупайте сю скалу!» — закликає він. Ці заклики — своєрідні формули оптимізму. Поетеса Мар’яна Савка і прозаїк Юрій Винничук зі Львова теж не забувають про своє покликання, незважаючи ні на що.
Юрій ВИННИЧУК:
— Працюю над новим романом про Львів передвоєнного і воєнного часу. Написавши кілька краєзнавчих книжок, побачив, що маю досить багато цікавого матеріалу, для якого більше пасує романна форма. Крім того, завершую роботу над укладанням антології українських поетів, котрі загинули насильницькою смертю, у двох товстих томах. Редагую книжку своїх казок і другий том «Сороміцьких оповідок». А з новин найсвіжіша та, що в Болгарії щойно вийшли мої «Весняні ігри в осінніх садах».
Мар’яна САВКА:
— Книга віршів «Тінь Риби» з’явилася ще у вересні минулого року, але презентаційних вечорів було небагато. Щоправда, з музикантом Орестом Шараком ми створили акустичний перформанс на вірші зі збірки. Уривки з цієї поетичної вистави з’явилися на YouTube. Нещодавно вийшла у світ упорядкована Сергієм Жаданом антологія «Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років», де вміщено і мій цикл віршів «Пако. Сни». Він писався з думками про Юрка Покальчука, а чому сни — бо більшість тексту мені просто наснилася. Одна з моїх великих мрій — щоб цього року побачила світ моя віршована «Казка про Старого Лева», яку ілюструє Володимир Штанко. Судячи з ескізів, книжка обіцяє бути розкішною.
