В Університетському видавництві «Пульсари», яке, хоча й невелике, вирізняється високою якістю видань (наприклад, «Ave, Europa!» Оксани Пахльовської), вийшла друком книжка «Сенс життя» у серії «Християнські філософи».
Автор — німець Йоганнес Гессен (Johannes Hessen, 1889—1971 рр.) — був римо-католицьким священиком і працював професором філософії в університеті в Кельні з 1921-го по 1940-й роки. Потім націонал-соціалістична влада позбавила його цієї посади. Він написав й інші твори, у тому числі «Religions-philosophic» («Філософія релігії») у двох томах (1955 р.) та «Patristische und scholastische Philosophic» («Філософія отців Церкви та схоластики» (1922 р.). Останню працю видавництво «Пульсари» має намір видати в українському перекладі як підручник для студентів філософії наших вишів.
Гессен не належить до когорти відомих філософів, і про нього ледве чи згадується у книжках чи словниках історії філософії, але він все-таки має певну вагу. Сприяв створенню філософії християнської релігії на підставі поглядів Святого Августина й закону пізнання, адже написав книжку «Августин та його значення для теперішнього часу» (1924 р.). Крім того, значною мірою перебував, як чимало католицьких філософів того часу, під впливом німецького філософа Макса Шелера (1874—1928 рр.) та його поглядів на цінності й пацифізм.
Тому Гессен критикував несхоластичну філософію релігії, бо вважав, що вона не сприймала об’єкт релігії раціонально, а виходила від завдання релігії створити свідомість як перше явище, на якому повинне будуватися філософське розмірковування, оскільки релігійне переживання розвивається самостійним шляхом, який потребує об’єктивного обѓрунтування.
«Сенс життя» — це лекції, які автор прочитав під час зимового семестру 1931—1932 рр. у великій аудиторії Кельнського університету. Окремі з них у скороченому вигляді передало західнонімецьке радіо. Широкий резонанс, викликаний ними, а надто численні прохання радіослухачів «надіслати рукопис» спонукали автора опублікувати їх. Про те, що книжка вказала шлях багатьом людям, сповнених пошуків і боріння, автор довідався з гарячих обговорень її, листів та усних свідчень.
Крім того, протягом довгих років панування в Німеччині системи бездуховності чимало молодих людей у пошуках духовно-моральних орієнтирів брали до рук цю книжку й керувалися її думками, мов провідними зірками. Не дивно, що тільки за ціни величезних зусиль їй пощастило врятуватися від гестапо, тоді як три інші книжки автора стали його жертвою.
У «Сенсі життя» автор демонструє широке знання літератури, хоча він задля своїх радіослухачів і читачів здебільшого обмежується німецькомовними письменниками. Нехай ця книжка допоможе по-новому витлумачити сенс буття багатьом тим, кому в ці суворі пострадянські часи життя здається величезною пустелею, суцільним безглуздям!
