Минуло трохи більше місяця, як вийшла друком українською та польською мовами третя книжка «Війни і мир» із серії «Бібліотека газети «День» за загальною редакцією Лариси Івшиної. Вперше вона була презентована на ХI Форумі видавців у Львові, де отримала й першу нагороду — персональну грамоту президента Форуму Олександри Коваль. Там і розкупили всі примірники, які ми привезли з Києва.
У редакцію продовжують надходити відгуки про це видання. З листів та телефонних розмов дізнаємось, що «Війни і мир» потрапили до наших колег — варшавських журналістів, викладачів українознавчих студій при польських університетах, до працівників дипломатичних місій в Україні, до вітчизняних науковців, письменників і професури... «День» уже публікував підбірку відгуків (№196 за 29 жовтня). Пропонуємо наступну, вже більшою мірою осмислених, проаналізованих вражень. Сподіваємося, що другий цикл, хоч, може, й менш емоційний, надасть змогу читачам глибше збагнути, в чому полягає новизна цього проекту «Дня», його актуальність і чим третє видання серії «Бібліотека газети «День» відрізняється від двох попередніх. Нагадаємо лишень, що в той час, як друга книжка «Дві Русі» уособлювала, сказати б, «східний вектор» української історії — російський, то «Війни і мир» репрезентує «вектор західний» — європейський — конкретно через вiдносини з нашим найближчим сусідом по ЄС — Польщею.
Марек ЗЮЛКОВСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні:
— Я вважаю, що нове видання «Війни і мир» та два попередні «Україна Incognita» і «Дві Русі» є своєрідною ретроспективою України. У кожній книжці ведеться свій дискурс. У книзі «Дві Русі» — це дискурс про місце руської й російської культур (що не одне й те саме) в культурі українській; про так звану генезу початку — для кого Київська Русь була початком...
У «Війнах і мирі» відбувається діалог про те, як дві концепції свободи чи, сказати б, концепції боротьби за свободу часто співіснують на зіткненні, звідси й назва проекту. Безумовно, цей європейський дискурс ішов на Україну через Польщу, — про, це, власне, і йдеться у третій книжці «Дня».
Спасибі за те, що присвятили її Яцеку Куроню, який у червні цього року відійшов від нас. Він був одним iз найвидатніших політиків і суспільних діячів за останні 30—40 років. Був і великим сердечним другом України. І, як ніхто інший iз польських політиків, розумів значення громадянської свободи та взагалі свободи людини. Пригадую цитати з деяких його матеріалів, мовляв, якщо політики починають говорити про пенсії чи заробіток, вони думають, як відібрати у людей свободу. Яцек Куронь розумів трагедії та драми щоденного життя людей, тому організовував багато благодійних акцій. Він усвідомлював водночас механізми розвитку суспільства та механізми дії політики та знаходив шляхи їхнього поєднання для польської справи.
Торік вперше ми зробили спробу відкрити широкому загалу тему Волинської трагедії. Раніше з’являлися публікації з цієї проблематики, проте вони не були загальносуспільними. Ми багато досягли, бо, говорячи про події на Волині 1943 року, передусім мали на увазі моральний та етичний підходи до цієї трагедії. Загинули й поляки, й українці. Можна було говорити про причини й злочинців, проте для цього ще недостатньо архівних матеріалів. Передусім нашим народам потрібен був більш моральний підхід до цього питання — вперше після Другої світової війни вшанувати пам’ять жертв подій на Волині. Нам вдалося продемонструвати полякам і українцям, що вони є спільниками у вшануванні пам’яті трагічно загиблих.
Щодо об’єктивності висвітлення українсько-польських вiдносин у цьому проекті, то про це складно говорити, доки не буде досліджена низка документів iз архіву СБУ та інших архівів.
Думаю, що нова книжка «Дня» «Війни і мир» засвідчує, наскільки серйозним і глибоким може бути діалог сусідів. Це необов’язково діалог про економіку та торгівлю. Зараз складається таке враження, що це найважливіше у вiдносинах між державами. Але конфлікти поміж народами не завжди мали єдину причину — економічну. Про це, власне, і йдеться у третій книжці «Дня». Існує щось глибше. У тлумаченні нашої спільної історії та наших спільних вiдносин ми повинні вживати не тільки економічні, а й соціологічні, культурні категорії. «Війни і мир» є черговим доказом, що історія може бути не тільки предметом суперечки, а й предметом філософських та культурологічних роздумів над взаємовпливами культур, ментальностей... Ми мали періоди, коли Польща жила в мирі з Україною, й це були сприятливі часи для обох народів. Певен, що нам вдасться створити таку політико- економічну ситуацію, щоб польсько-українське партнерство стало важливим стратегічним чинником у Європі.
Вєслав ОСУХОВСКІ, генеральний консул Республіки Польща у Львові, радник-міністр:
— Найперше хочу подякувати упорядникам й авторам книжки «Війни і мир» за цей двомовний проект. Те, що він надрукований українською мовою — зрозуміло. А його вихід польською розцінюю як відкритість українців до діалогу з поляками, нового осмислення спільної, часто драматичної й навіть трагічної історії, а відтак усвідомлення всієї значущості історичних уроків для майбутнього українсько-польських вiдносин. Це добра нагода полякам пізнати своїх сусідів. Бо ми часто дивилися на українців очима західних чи польських науковців. За останні роки в Польщі надруковано чимало книжок з цієї проблематики. І досі доводилося використовувати тільки польську літературу з даної тематики. Натомість бракує українського погляду.
А ще є культура, яка завжди виконує місію зближення, примирення, взаєморозуміння та взаємопроникнення. Я, історик за фахом, із задоволенням прочитав розділ «Культурний простір» про українців Михайла Грушевського, Євгена Маланюка, Богдана Лепкого, Пантелеймона Куліша...
Важливо, що проект носить оптимістичний характер. Це відчувається.
Марек ЦІНКАР, журналіст Польського радіо, працівник Інституту «Мости на Схід»:
— Мене приємно зворушила ця видавнича ініціатива газети «День». Як важливо, що саме зараз, коли українці стоять перед вибором свого подальшого шляху, вони цікавляться українсько-польською історією. І доказом того є книжка «Війни і мир», у якій йдеться про давнє європейське коріння української нації. Ми, поляки, сприймаємо Україну як європейську державу. Питання в тому, чи так себе трактують усі українці?..
А тому Інститут «Мости на Схід», працівником якого я є, майже щомісяця запрошує журналістів (спершу це були колеги iз Львівщини, тепер і з інших областей) приїхати до нас на спільні семінари. «Мости на Схід» — громадська організація, що діє за спонсорські гроші. Вона має на меті налагоджувати контакти з українськими журналістами, запрошувати їх у Польщу, аби показувати, як змінюється світ, європейська спільнота, зрештою, сама Польща й поляки. Також говоримо про те, що наші країни мали багато в чому схожу історію: три розділи Польщі, поділ України на Лівобережну та Правобережну, перебування моєї батьківщини у складі Австро-Угорської імперії, вашої — Російської... І на початку 90-х у нас був більш-менш однаковий старт. Але ми тепер у Євросоюзі, а українці роблять свій вибір...
Адам Міхнік у передмові до читачів у книжці «Війни і мир» писав про те, що в Україні зараз чимало проблем, за якими з тривогою та вболіванням спостерігають поляки. «Тримаємо за вас кулаки, брати-українці», — так, здається, він сказав.
Лариса СКОРИК, професор архітектури, член-кореспондент Академії мистецтв України, голова Всеукраїнського об’єднання міжнаціонального порозуміння «Новий світ»:
— Хочу зазначити, що ця третя книжка із серії «Бібліотека газети «День» є так само прекрасною й цінною, які і дві попередні «Україна Incognita» та «Дві Русі». Я захоплена ними. Але видання «Війни і мир» у мене викликає особливі рефлексії, рефлексії такого плану, що врешті українці за допомогою інтелектуалів iз газети «День» спромоглися видати твір, що є конче необхідний для розуміння й відчуття того, якою загальною взаємною драмою оберталися для польського й українського народів наш розбрат і ворожнеча.
Мушу сказати, що українські політичні діячі часів Козаччини, а особливо часів того неправедного й нерівноправного союзу з Російською імперією, відомого як Переяславська драма, й пізніше намагалися знову повернути Україну до європейського вибору саме за допомогою примирення з поляками (згадаймо Івана Виговського, Пилипа Орлика, всіх, хто був причетний до періоду пост-Хмельниччини). На превеликий жаль, ці змагання не увінчалися успіхом великою мірою з огляду на те, що, як завжди, Україна й Польща були між двома держави з імперськими амбіціями — Росією та Німеччиною. Тому й між поляками й українцями не відбулося нормальних вiдносин. Україна пережила часи Руїни, й дуже швидко Польща, незважаючи на свою довгочасну державність, стала руїною, бо наша ворожнеча завжди йшла на шкоду обом. Досить пригадати слова Тараса Шевченка, який казав, що «...хвалитеся, що ви Польщу колись завалили. Правда ваша. Польща впала і вас роздавила».
Але ніщо не буває безнадійним. Сьогодні з боку польської офіційної влади, еліти, науковців, починаючи з Яна Торнау і Ришарда Торжецького, з боку української еліти (книжка «Війни і мир» тому ще один доказ) є розуміння, що українсько-польське партнерство на сучасному рівні не просто важливе, а архіважливе!
Я вдячна головному редакторові Ларисі Івшиній, упорядникам і авторам за цю глибоко аргументовану з наукового та фактологічного погляду книжку, де, крім раціо, відчутне гуманне ставлення до українців і поляків, які колись були по різні боки.
Марія МАТІОС, письменниця:
— На жаль, людство влаштоване так, що перебуває в перманентному стані війни і миру. Баланс між цими поняттями (хоч як це дивно) значним чином залежить... від акцентів літописців-істориків.
Історики, на мою думку, помиляються у кількох випадках. У «печерні» часи вони припускалися помилок через відсутність, так би мовити, технічних засобів, іншими словами, за об’єктивної відсутності фактажу чи неприсутності під час історичних подій. У ближчі часи погрішності істориків пов’язані головним чином iз усвідомленим вибором ідеології фальсифікату історії.
Сфальшована історія отруює ментальність поколінь і націй. Більш шкідливим для суспільного здоров’я є хіба що падіння моральних цитаделей суспільства. Через те у свідомих людей завжди виникає потреба дошукатися істини, пробившись крізь товщу міфів і намулу наукоподібної брехні чи простого замовчування фактів, «запакованого» у нібито більш-менш яскраві та нібито «їстівні» обгортки. Тоді виникають такі задуми, як серія «Бібліотека газети «День» на тему «Україна Incognita», а це книжки, власне, «Україна Incognita», «Дві Русі», «Війни і мир».
Було б добре, коли б історики не виходили на стежку війни з історією, щоб того «інкогніто» зоставалося менше й менше, але якщо того не уникнути, то мені, попри всю нелюбов до пафосу, залишається вимовити «хвала і честь» сміливцям — творчому колективу газети «День», які мають відвагу «відколупувати» правду, припалу порохом стереотипів чи, на перший погляд, невинних недомовок, які згодом обертаються драмами для цілих поколінь. Адже не секрет, що цілі покоління ментально, інтелектуально, світоглядно залежні від інформації, «вприсканої» їм наукою історією.
Юрій ЛОГУШ, голова правління компанії «Крафт Фудз Україна», співзасновник літературного конкурсу «Коронація слова»:
— Наскільки я цікавився, про українсько-польські вiдносини книжок не так багато в Україні. «Війни і мир» — це всеохоплива праця, своєрідна енциклопедія з історії та мистецтва. Видання заповнює ті прогалини, про які так мало пишеться, порушує теми, що були довгий час заборонені. Ця книжка та попередня — «Дві Русі», — очевидно, якраз висвітлюють ті полярності й дилеми в нашому політичному та суспільному житті, спричинені тим, що ми є між Заходом і Сходом, між Польщею і Росією.
«Війни і мир» — добра нагода осмислити історію українсько-польських вiдносин, досвід Польщі та її сучасний приклад. Не можна однозначно відповісти, кому нині вона потрібніша — полякам чи українцям. Зрозуміло, що нам вона дуже необхідна. А нашим західним сусідам?.. Адже українсько- польське партнерство може стати важливим стратегічним чинником в усій Європі.
Хочу побажати цьому проекту великих тиражів і перевидань. Думаю, він прокладе собі шлях до умів і сердець багатьох. Бо пропущені через особистий життєвий досвід, особисте сприйняття історичні факти вражають більше, ніж просто сухий перелік дат, подій, імен. Яскравий приклад того передмова головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, чи матеріали, жанрово означені як «круглі столи». Таке емоційне тло додає віри й правдивості в історичний фактаж. І книжка здається «живою».
Володимир ЗДОРОВЕГА, професор факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Третя книжка трилогії «Дня» «Війни і мир» поряд iз її попередниками — це своєрідне нове явище в сучасній маскомунікаційній системі, тому що видання народилися головним чином в результаті газетних публікацій протягом кількох років. Про «Україну Incognita» і «Дві Русі» було сказано вже чимало. У чому полягає цінність третього видання? Я належу до покоління, яке ще пам’ятає ту Польщу. У мою cвідомість навічно врізалися протистояння й ворожнеча, що були в кожному населеному пункті й часто виливалися у жорстокі сутички. Але разом iз тим теж добре знаю, що між поляками та українцями було багато спільного. Відтак цінність цієї книжки в тому, що об’єктивно, наскільки це можливо, висвітлено вiдносини поміж двома народами. Це по-перше. А по-друге, звертається увага, робиться посилений акцент на позитивних моментах історії та культури. Приємно, що не тільки вітчизняні автори, а й польські — обопільно ці питання трактують по-новому, водночас наголошуючи й на тих невикористаних шансах, і на тих можливостях, що попереду. І не будемо говорити про те, який народ якою можливістю не скористався. Уроки історії потрібно вивчати для майбутнього.
Торік я відгукнувся на пропозицію газети дискутувати на тему Волинської трагедії. Вважаю, що ці тематичні публікації на шпальтах «Дня» були, на мій погляд, найбільш виваженими, мудрими й до дискусії були запрошені фахівці. Це аж ніяк не означає, що ми цю тему вичерпали. Підростають молоді покоління. У них немає цього внутрішнього тягаря болю й жалю, що є у людей старшого віку. Немає його й у молодих поляків. Але не можна впадати у безпам’ятство. І проект «Війни і мир» допоможе пізнати історію з позицій виваженості, делікатності, розуміння.
Ми дуже близькі з поляками: етнічно, культурно, вже не кажу, що економічно сьогодні мусимо співпрацювати. І наші подальші вiдносин и з поляками — це наближення до Європи, про яку ми так часто говоримо.
І питання не в тому, що українці — не європейці, ми — давня європейська нація. Питання в тому, що наша економіка, добробут далекі від європейських.
І я переконаний, що ця книжка, сприятиме європеїзації українців, тих, хто ще таким не став.
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор філософських наук, професор, заступник директора Інституту історії України НАН України:
— «Війни і мир», сказати б, зроблена на одному диханні. Торік відзначалася сумна річниця Волинської трагедії, нинішній рік — Рік Польщі в Україні. Все це різко загострило увагу наших країн одна до одної. І от вся ця гострота, власне, і знайшла відображення на сторінках третьої книжки серії «Бібліотека газети «День». Вміщені в ній статті дуже різні, й різним періодам вони присвячені. Але автори публікацій наголошують, що, хоч і часто наші відносини були вкрай загострені й лилася кров між нами, Польща — стратегічний партнер України. Зараз ми дуже сподіваємося на Польщу, адже тепер межуємо з Європейським Союзом і наш сусід є своєрідним мостом в Європу.
Дуже добре, що «Війни і мир» надруковано українською і польською мовами й, очевидно, одночасно буде розповсюджено в Києві та Варшаві. Певен, проект зацікавить поляків. З нього вони чимало дізнаються про нас, своїх східних сусідів, через призму історії: про нашу з поляками подібність, про наші втрачені колись можливості здобути державу та споконвічні намагання її таки побудувати, про передумови здобуття незалежності тринадцять років тому... Книжка відповідає на багато запитань, поставлених самим життям.
