«Усе почалося з «Гранослова», — впевнена Валентина Запорожець, свого часу ініціатор та організатор цього міжнародного літературного конкурсу для молодих талантів. 1993 року зовсім молодий тоді сумчанин Микола Гриценко став лауреатом «Гранослова». Відтак побачила світ його збірка «Білий налив». Передмову до неї написав Петро Осадчук, котрий і вів ювілейний вечір журналіста, поета і прозаїка, в активі якого нині чимало книжок.
Читати власні вірші на тлі портрета Тараса Григоровича — поетичне свято проходило в актовій залі Інституту філології Національного університету імені Т. Г. Шевченка — випробування не для слабких... А наснагу і втіху, як зізнався сам Микола Гриценко, він черпає, зокрема, від витканих і вишитих мамою рушників, кілька яких прикрашали сцену. Особливим пієтетом до вивірених часом народних традицій, родинних цінностей, вічних цінностей пронизані рядки сумчанина, який став киянином, та не пориває з малою батьківщиною, дорогою материзною. Це підкреслювали не тільки земляки з Недригайлівщини, а й відомий наш співак Анатолій Мокренко, що також родом зі славного куточка Сумщини. «В Україні талановита людина просто зобов’язана бути активним громадським діячем», — наголосив Анатолій Юрійович, перефразувавши відомий вислів. І він сам, і Микола Гриценко стали ініціаторами обласного конкурсу-фестивалю хорових колективів сільських — саме сільських — шкіл, а також конкурсу молодих художників, встановлення пам’ятника-символу «Криниця» в Сумах тощо. Микола Гриценко — голова Недригайлівського земляцтва в Києві, і слова про кровний зв’язок із рідною Сумщиною — не порожній звук.
Такі душевні вечори не обходяться без пісні, яка звучали, зокрема, в елегантно-елегійному виконанні дуету «Простір музики» (Сергій Мороз та Ігор Якубовський).
Цього святкового зібрання Микола Гриценко одержав найвищу нагороду Національної Спілки письменників України — медаль «Почесна відзнака». А нова його книжка «Самарія», яка щойно побачила світ, має втішити не тільки творчі амбіції автора, а й шанувальників його таланту.
