Цікаве концептуальне рішення — розповісти про важливі події з історії країни за допомогою поширених у ній усталених виразів. Саме так зробив автор новинки видавництва «Смолоскип», книжки «Домалювати дракону зіниці. Історія Китаю в 50 фразеологізмах», Олександр Николишин.
Як нескладно здогадатися з назви книжки, йдеться про історію Китаю — непросту, самодостатню, масштабну. Ідея подати цю історію епізодами, «порціями», прив’язаними до фразеологізмів, окремих постатей і подій, звісно, покликана допомогти «підступитися» до непересічного предмету. Якщо ви не знаєте напам’ять і навіть не впізнаєте всіх китайських династій, не знайдете на карті розташування численних держав на території нинішньої КНР, книжка «Домалювати дракону зіниці» допоможе спробувати «намацати» китайську давнину. Але, здається, й читачам та читачкам, тією чи іншою мірою обізнаним у темі, поміж п’ятдесятьох коротких оповідей має трапитися щось яскраве та пізнавальне.
Фразеологізми в Олександра Николишина (він, до речі, працює в українській редакції Медіакорпорації Китаю) взято з досить різних сфер. Ось один з них — «озера вина і ліси м’яса». Як дізнаємося з книжки, цей вираз у Китаї давно символізує марнотратство, ненажерливість, корумпованість влади. Він походить із часів імператора на ім’я Чжоу Сінь, який уславився і жорстокістю до підлеглих, і абсурдними дорогими розвагами. Зокрема, монарх наказав у своєму саду розвішувати м’ясо на деревах та заливати вином озера. Що ж, можновладці всіх часів і країн, коли не мають ані зовнішніх рамок, ані усвідомленого самообмеження, схильні продукувати та втілювати однотипні за суттю фантазії. Хай і з відмінностями в нюансах.
Зовсім з іншої реальності походить формула «Мати в душі бамбук». Так кажуть, коли людина береться до якоїсь справи, будучи дуже добре, ретельно, методично підготовленою, з любов’ю до неї. Приводом для появи такого вислову став випадок, що трапився з художником на ім’я Вень Тун, який жив за правління династії Сун (Х—ХІІІ століття, між іншим!). Одного разу цей митець побачив, як починається жахлива гроза. Але, на відміну від інших людей, побачивши негоду, Вень Тун не побіг додому чи сховатися під яким-небудь накриттям. Навпаки, він рушив у гущу зливи. Навіщо? Ні, не для того, щоб випробувати силу волі чи медитувати в екстремальних умовах. Художник хотів добряче розгледіти, як виглядає бамбук під час сильного дощу, чітко запам’ятати це видовище, щоб потім використати його в роботі. Адже Вень Тун полюбляв зображувати саме бамбук в усіх можливих ракурсах і обставинах, але якось так склалося, що поміж його малюнків досі не було «дощових» бамбуків.
Значно очікуваніший і менш вишуканий фразеологізм — «Карта розгорнулася, у ній виявився кинджал». Він народився після спроби замаху на Їн Чжена, правителя царства Цінь. Посланець від іншого царства, Янь, постійно демонстрував Їн Чжену знаки відданості й пошани, зокрема й подарунки — зворушливе поєднання: голову генерала-зрадника та географічну карту Янь. Та коли він розгорнув сувій з картою, на ній лежав кинджал. Лише випадковість і швидка реакція правителя врятували йому життя. Відтоді вислів означає підступний напад.
А закінчує книжку геть філософська фраза, що може навіть правити за один із символів східного світосприйняття (звісно, такого, яким воно бачиться з нашої частини світу): «Що довго розділене, має об’єднатися, що довго об’єднане, має розділитися».
Кожен із п’ятдесяти фразеологізмів супроводжується не лише історією-контекстом, а й прикладами подальшого практичного застосування фрази. Що важливо: не лише в перекладі, а й в оригіналі, з поясненням значення та транскрипцією всіх ієрогліфів. Наприкінці в додатку є навіть хронологічна таблиця правління китайських династій. Варто відзначити і стильне оформлення, яке зробила художниця Ганна Осадко.
