Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

I розум, і меч...

Нова книга, підготована знаним письменником Валерієм Шевчуком, вводить читача у світ української афористики ХІ—ХVІІІ століть
20 серпня, 2019 - 10:35

Такі книги, як ця, є конче потрібні. «Мудрість передвічна» (антологія афоризмів видатних українських мислителів ХІ — початку ХІХ століть, образно кажучи, від митрополита Іларіона до Івана Котляревського, щойно випущена видавництвом «Кліо» (директор Віра Соловйова, художнє оформлення Н. Михайличенко), являє собою унікальне, найповніше зібрання авторських афоризмів, які творились українськими мислителями приблизно від 1054-го до 1798 року. Це видання, по суті, є книгою духовно-інтелектуального буття українського народу за вісім століть. Зібрані під однією обкладинкою, концентровані думки давніх українських любомудрів виразно свідчать про багатство і розмаїття культурної спадщини українського народу, глибокі джерела українського інтелектуалізму та його багатовікову залученість у загальноєвропейський контекст.

Ваги й значущості цьому виданню, поза сумнівом, додає також те, що підібрав афоризми, упорядкував їх, написав вступну статтю і примітки до книги широко знаний сучасний український письменник-класик, водночас глибокий та блискучий історик, фахівець з історії давньої та ранньомодерної української літератури (включаючи добу Бароко) Валерій Шевчук. Коли за підготовку настільки серйозного дослідження береться вчений найвищого рівня, то є всі підстави очікувати справжнього витвору в царині літературознавства.

На сторінках книги представлені як відомі, ба навіть знамениті постаті української історії (митрополит Іларіон, Володимир Мономах, Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Григорій Сковорода та ін.), так і геть невідомі широкому читачеві постаті (разом усіх — понад 100 осіб).

Пояснюючи задум унікального видання, Валерій Шевчук зазначає: «Найдавнішу межу кладемо на ХІ ст., коли у нас утвердився афористичний жанр, і ведемо до початку ХІХ ст., коли завершилася багата література українського Бароко, відтак література змінила своє обличчя, бо почала творитися Нова, яка хоч і не піднімалася до рівня давньої, але сказала і тут своє вагоме слово; завдяки цьому фіксується і розвиток національного мислення, хоча годі сказати, що вона була самородна, чимало афоризмів запозичувалося зі скарбниць європейських народів та цивілізацій, бо, як правило, вибиралося те, що було суголосне до власного розуміння світу й людини, і саме на тій основі формувався інтелектуалізм український, принаймні в цьому процесі він не відставав од світу і творив свою мислительну сферу, як складник сфери світової з елементами мислительної тотожності й самобутності,   — подані хронологічно наші афоризми це яскраво засвідчують».

І ще — дуже важлива думка укладача: «Мудрість предковічна  не припиняла утримувати нас у своїй ласці і не тільки меча давала нам до рук для самозахисту, а й розум на основі багатолітнього досвіду. Отож, головна мета при укладанні цієї книги в упорядника — образно відтворити українську Мудрість передвічну» (нагадаємо: саме так називається книга. — І.              С.). «Загалом, — пише Валерій Шевчук, — хронологічне зведення афоризмів, писаних різними людьми і врізночас, дозволить читачеві побачити, що хронологічне їхнє подання природно складає феномен української думки в одне явище мисленнєвого дому».

Заради конкретності наведемо бодай кілька афоризмів, відібраних В. Шевчуком для цієї незвичайної книги:

«Лінощі — всьому мати: що людина вміє, то те забуде, а чого не вміє, то того не учиться. Добро творячи, не можна бути ледачим ні на що добре» (Володимир Мономах).

«Названі й неназвані особи, котрі бігали за владою, не тільки самі на собі й на помічниках своїх пізнали нещастя й занепад, але за той їхній учинок немало потерпіла й Вітчизна-Україна» (Іван Мазепа).

«Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на це, того не назвеш здоровим» (Григорій Сковорода).

«Не все те отрута, що неприємне на смак» (Григорій Сковорода).

Ти знаєш: дурень не бере.

У нас хоч трохи хто тямущий,

Уміє жить по правді сущій,

То той хоть з батька , та здере.

(Іван Котляревський)

*  *  *

Залишається тільки подякувати Валерію Шевчуку (до речі, 20 серпня у майстра художнього слова ювілей — 80 років) та очільниці видавництва «Кліо» Вірі Соловйовій за дивовижну книгу. Додамо, що 11 вересня в Національній спілці письменників України має відбутися творчий вечір Валерія Шевчука.

Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
Газета: