Вечори стали занадто холодними для прогулянок і занадто довгими, аби байдикувати. Тож заварюйте чай, якомога зручніше влаштовуйтеся в кріслі чи на дивані, огортайтеся пледом і беріться до читання. Книжки з цього списку — саме те, що потрібно, щоб зробити зимовий вечір теплим і затишним...
ВІД КОХАННЯ ДО НЕНАВИСТІ — ОДИН КРОК
Письменник Моріс ненавидить Генрі, бо той одружений із Сарою. Але Моріс ненавидить і Сару, бо вона більше йому не коханка. Зв’язок, що зародився під вибухами німецьких бомб, під цими ж вибухами й припинився...
Моріс вважає Генрі смішним та недолугим, бо той не здогадувався про зради дружини. Сара ж для головного героя — підступна і зрадлива. Хіба могла вона припинити стосунки просто так, а не тому, що в неї з’явився новий коханець? Тож він вирішує будь-що вивести її на чисту воду, наймаючи детектива — чоловіка, котрий викликає водночас огиду та співчуття і привчає до свого ремесла сина-підлітка.
У цій книжці вдосталь похмурого Лондона, розчарування і зневіри, бачимо також пошуки Бога. Саме Йому Сара пообіцяла одного разу піти від Моріса, піти, щоб більше ніколи не повертатися. І саме Його просила дати їй привід знову бути разом із письменником...
А ще в цій книжці є недолугий проповідник, котрого ніхто не слухає та котрий зрештою закохується в Сару й ледь не канонізує її. І є дивна дружба, яка зросла на отруєному спільним горем ґрунті й зміцніла, підживлювана іншим спільним горем...
Ґрему Ґріну вдалося написати сумну й жорстоку, але водночас ліричну та ніжну книжку, сентиментальний і правдивий роман. «Кінець роману» — про фінал стосунків. Але чи означає цей фінал, що від кохання можна втекти? І чи означає він, що любов закінчується разом із цим фіналом? Аж ніяк. Тому, попри відсутність надії у творі, він усе ж сповнений тепла і світла. Ідеальний роман для холодного вечора, коли хочеться поспівчувати, пожуритися, помріяти і згадати власну закоханість, яка не мала майбутнього, але добре, що була...
НАЙБІЛЬШИЙ РИЗИК — НЕ РИЗИКНУТИ
Меделін — 18. І вона ніколи не була на вулиці. Точніше, була в ранньому дитинстві, доки в неї не діагностували рідкісну хворобу, за якої імунітет настільки ослаблений, що будь-який мікроб — життєво небезпечний.
Меделін багато читає, навчається дистанційно, постійно спілкується лише з мамою та медсестрою Карлою. Але одного дня в будинку напроти оселяється нова родина, в якій є дорослий хлопець, який завжди одягнений у чорне. Хлопця звуть Оллі, і вони з Меделін починають жваво листуватися. А потім навіть кілька разів зустрічаються. Карла потайки від мами дівчини пускає Оллі додому, попередньо знезаразивши його. Але навіть за таких умов вони не можуть торкатися одне одного.
Ольга Пархоменко: Тут лише «Сила м'якого знака» підпадає під #читайукраїнське, інше — «читай українською»
Та чи потрібен фізичний контакт, коли є духовний зв’язок? І чи справді Меделін може загинути від доторку? А від поцілунку? Або від того, що вона на кілька хвилин вибігла на вулицю? Ба й навіть якщо і загине, то невже це не краще, ніж усе життя прожити за склом? Наче рідкісна квітка в оранжереї чи золота рибка в акваріумі...
І Меделін ризикує. Медді, як її називає Олівер, не просто скорочуючи ім’я, а ще й натякаючи на її божевілля (mad — з англійської «божевільний»), вирішує поїхати з хлопцем, у котрого закохана, на берег океану. Вона хоче відчути справжнє життя, поплавати у хвилях і побувати там, де колись були щасливі її мама і тато. Ця поїздка може бути фатальною для Меделін, але й може змінити її життя докорінно, адже найбільший ризик — не ризикнути...
Ніколі Юн вдалося написати роман про перше кохання, зворушливий і теплий. «Увесь цей світ» часом занадто солодкий, але водночас закликає не боятися зробити перший крок і вийти за межі скляного ковпака. Адже можна плавати в акваріумі, а можна — в океані.
Чудова книжка для холодного вечора. Дозволяє помріяти й водночас нагадає: якщо ви давно не зізнавалися нікому в коханні, саме час це зробити.
ВІРШІ ПРО ВСЕ
Книжка кишенькового формату з лисою головою на обкладинці. Вірші Юрка Позаяка можуть здивувати чи вразити, можливо, обурити, але точно не залишать байдужими. Це — поезія про життя і політику, сповнена іронії, а часом сатири, дотепна й дошкульна. Це — нелірична любовна лірика, в якій більше сміху, ніж кохання. А ще — переклади, в яких Позаяк не шкодує яскравих епітетів, аби інтерпретувати оригінал так, щоб він був дуже соковитим.
Ці вірші можна читати один за одним, а можна — час від часу, відкладаючи книжку на день, тиждень чи кілька місяців. До «Шедеврів» найкраще пасуватимуть вино або глінтвейн і дрібка сарказму. Це саме те, що перетворює холодний вечір на гарний початок ночі.
Усі ці книжки варті того, аби бути прочитаними. Вони скоротять довгі грудневі вечори і наповнять їх теплом. А ще ці книжки дуже фотогенічні. Їх можна сфотографувати й викласти в соцмережі, аби похвалитися друзям і водночас підказати, що шукати у книгарнях...
ГОЛОС ІЗ ФЕЙСБУКА
Тетяна ГОНЧАРЕНКО:
«Вперше у житті є бажання приєднатися до флешмобу. Отже, #читайукраїнське, Український інститут книги.
Зараз я дочитую «Інфекцію» Степана Процюка. А внизу мій список на найближче, окрім «Сили м’якого знака», яку я читала давно, перечитувала, і ще планую перечитати. Цю книжку необхідно повторювати. Постійно. І кожному.»
