У своїх історіях Дмитро Степаненко (у мирному житті кандидат у майстри спорту з веслування, батько двох синів і колишній чиновник) колоритно та іронічно описує звичайні будні українських воїнів. До цього часу чоловік не мав жодного стосунку до літератури. Ідея робити невеличкі замальовки виникла тоді, коли Дмитрові разом із побратимами довелося під час служби кілька разів переписувати пояснювальні записки з приводу втрати багнет-ножа. «Вся нaшa комaндa, 18 чоловiк, допомaгaлa придумувaти «вiдмaзки». Якщо штaб не зaдовiльняли цi зaписки, ми всi знову вигaдувaли новi «теорiї». Зa один тaкий день ми нaписaли сім чи вісім iсторiй. Aле згодом ми змогли згaдaти тiльки кiлькa ідей... Тому ще на фронті я почав записувати найцікавіше і найважливіше, щоб потім було що пригадати і розповісти дітям. Або щоб вони самі колись прочитали, якщо б мені не вдалося повернутися. Краса життя найкраще помітна там, де воно коротке. Книга дає привід і посміятися над живими товаришами, і посумувати над загиблими», — розповів автор.
Дмитро служив снайпером у зоні АТО у складі 34-го окремого мотопіхотного батальйону. За цей час життя на фронті підказало йому сюжети, які лягли в основу більше ста оповідок. Їх він спочатку публікував на своїй сторінці у «Фейсбуці», згодом заочно, перебуваючи в зоні АТО, вів колонку в місцевій газеті, а демобілізувавшись, почав працювати над збіркою. Видання має десять розділів: «Навчальний центр», «АТО», «Восьмий блокпост», «Корівники», «Дебальцівський плацдарм», «Виїзди», «Сьомий клапан», «Спостережний пост», «Четверта хвиля», «Вдома».
«Коли мене запитують: «Навіщо ти воюєш?» я вже давно нікому нічого не хочу доводити. Але у правій кишені завжди є кілька декларацій від передач родичів, друзів, знайомих. Значить, їм важливо те, що я тут. Як і незнайомій мені дитині з невідомої школи, котра написала «Дякую, що ти хоробрий!». А ще думаю про моїх бойових побратимів, знайомих і не дуже вояків, поряд з якими я жив і воював, любив і ненавидів, сумував за загиблими товаришами і сміявся над живими. Я тут заради усіх них...» — розповів Дмитро.
У презентації взяли участь бойові побратими Дмитра, прототипи головних персонажів збірки, волонтери, журналісти. Частину книг завдяки меценатам було передано в бібліотеку обласного госпіталю ветеранів війни. Кошти на видання «Фронтового щоденника» — 45 тисяч гривень — виділили з обласного бюджету.
