Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Співзвучність із часом – минулим і теперішнім

Закарпатський журналіст, власкор «Дня» Василь Ільницький видав у світ свою «Публіцистику українського фронтиру»
20 грудня, 2021 - 14:13

Упродовж останніх років на Закарпатті видано непересічні, сповнені пульсу доби книги, авторами яких є відомі журналісти краю. Вони можуть стати чи не найдостовірнішими джерелами для науковців-істориків у вивченні творення літопису Незалежної України, педагогів – у вихованні молодих поколінь, народжених уже в суверенній державі, а для студентів, які обрали професію журналіста – чудовими посібниками в освоєнні секретів газетярської творчості. Це – «Епізоди життя» Михайла Бабидорича, «Світ живої любові» Ірини Густі (Звонар), «Обійняти словом Верховину» Василя Пилипчинця. Особливе місце у цьому ряду посідає «Публіцистика українського фронтиру» Василя Ільницького, яка побачила світ цьогоріч і є своєрідним зрізом політичних, соціальних, історичних, духовних, культурно-мистецьких і транскордонних процесів початку ХХІ ст. як на Закарпатті, так і на центральноєвропейських обширах загалом.

Перш за все книга вражає тематичним і жанровим розмаїттям. Загалом на її 630 сторінках ледь умістилося 140 ретельно підібраних найбільш резонансних аналітичних статей, нарисів, інтерв’ю, репортажів. У кожному з них – автор на знаковій висоті журналістської майстерності. «Публіцистика українського фронтиру» – це сконденсований багатолітній життєвий і творчий досвід Василя Ільницького, набутий у вирі професії від ранньої юності і до зрілих літ. Якщо перечитувати її з кінця, то з усією повнотою постає процес становлення автора як особистості і публіциста разом з утвердженням нової вітчизняної журналістики доби Незалежності, а з розповідей про рід Ільницьких, батьків, отчу хату, Верховину – віє душевним теплом і щирою любов’ю до родини, рідного краю, України.

Тут доречно згадати, що перу Василя Ільницького належать оригінальне дослідження швидкоплинного літопису Карпатської України – «Голос отчого краю», яке побачило світ у бібліотечці обласного часопису «Карпатський край» ще до пори Незалежності у січні 1991 року, збірка публіцистики «Штрихи нашого часу» (1999), історично-публіцистичне дослідження «Перші особи – 25 нарисів про лідерів краю» (2011), науково-публіцистична книга нарисів та інтерв’ю з представниками різних поколінь науковців, які присвятили себе УжНУ – «Обереги криниці знань. Ужгородський національний університет у долях його сучасників» (2020).

У «Публіцистиці українського фронтиру» подаються матеріали, які вже пройшли читацьку апробацію з 2005 року по теперішній час на шпальтах обласної газети «Срібна земля ФЕСТ», головним редактором якої від її першого номера був Василь Ільницький, та всеукраїнського часопису «День», у якому він уже другий десяток літ гідно представляє Закарпаття. Автор з почуттям високої професійної відповідальності дає можливість читачам – людям бувалим і зовсім юним – почерпнути велетенський масив інформації, не заблудитися в ньому, розібратися що і до чого, зробити для себе вірні висновки.

У підборі та пропозиції читачеві матеріалів найрізноманітнішої тематики і проблематики потрібна продумана структура книги. Автор зробив це дуже вміло, подаючи відібрані матеріали в хронологічному порядку за тематичним спрямуванням і назви розділів переконливо свідчать про це. Відкривають книгу «Нетрі політики» – один з найбільших розділів резонансних публікацій В. Ільницького. Як влучно підмітив автор передмови до видання, професор, письменник і аналітик Сергій Федака, «публіцистика В. Ільницького – наступальна, часом різка і безкомпромісна, не дає приспати думку, стоїть на сторожі національних інтересів України […].  Йому болить довготривалий «історичний дальтонізм» нинішніх українських «косіорів» та й пересічних земляків, які радше будуть зводити «монументи розбрату», ніж «здобувать у боротьбі, хоч синам, як не собі» кращу долю країни; його дістали перетворення чиновниками-нуворишами рідного краю в «європейський Уругвай» та «недолугі ігри в патріотів», «еліта гицлів» та «сльози «вати» і він закликає до «самоочищення, як запоруки поступу»; йому набридло балансування суспільства між «Сциллою і Харибдою» і в у своїй публіцистичній творчості він тривалий час активно просуває ідею невідкладного «євроремонту» суспільства» за прикладом найближчих сусідів».

Розділи «Справи житейські», «Громади людей», «На стикові цивілізацій» відкривають багатогранні аспекти життя територіальних громад області та окремих індивідів, успіхи і проблеми поступу України у Європейське співтовариство, плюси і мінуси діяльності органів місцевої влади в умовах становлення децентралізації та розширення взаємокорисного транскордонного співробітництва. Особливо цікаві у цьому плані інтерв’ю Василя Ільницького з дипломатами – Надзвичайними і Повноважними Послами Михайлом Бродовичем, Ерно Кешкенем, Генеральними та Почесними консулами Янкою Буріановою, Мирославом Мойжітою, Золтаном Хорватом та іншими відомими постатями.

Час невпинно віддаляє нас, котрі живуть у ХХІ столітті, від драматичних подій минулого, про які, на жаль, часто знаємо у загальних рисах. На сторінках «Публіцистика українського фронтиру» вони стають зримими, чіткими, з конкретними деталями, особами й особистостями у матеріалах, що склали розділ «Вир історії». Тут дізнаємося про невідомі досі звитяжні сторінки історії нашого краю періоду Першої світової війни; як у долях конкретних людей проходив непростий процес становлення національної свідомості; як 100 років тому наші предки проголосували за злуку з Україною, творили Гуцульську республіку і Карпатську Україну, йшли на фронти Другої світової – і аж до подій буремного «Закарпатського літа «Празької весни» 1968 року. Головний редактор газети «День», заслужений журналіст України Лариса Івшина високо оцінила значення цих публікацій: «матеріали Василя Ільницького співзвучні від давніх історичних тем – до історії, яка пронизує всі повороти і драми останнього періоду». Ця співзвучність із часом – минулим і теперішнім – притаманна для всіх напрямків багаторічної плідної журналістської творчості В. Ільницького.

Окремої, вельми цікавої і повчальної розмови заслуговують матеріали із розділу «Нескорені: творці і оборонці незалежності». Інтерв’ю із політичними в’язнями сталінських ГУЛАГів, учасниками Норильського і Кенгірського повстань Іваном Коршинським, Андрієм Бонкою, Василем Бряником, Іваном Мироном відкривають природу і суть радянсько-кремлівської тоталітарної системи, яка століттями цілеспрямовано нищила цвіт українства і готова робити це й надалі. Для молодого покоління отримати таку інформацію сьогодні, у пору реальних дій, які здійснює нинішній володар Кремля по відновленню кривавої імперії – вкрай важливо і необхідно. Від тих нескорених поколінь починаються витоки нескореності, непереборна жага до свободи і незалежності наших сучасників – учасників подій на Майдані, Помаранчевої революції, Революції Гідності та україно-російської війни. Книга містить історії життя тих закарпатців, котрі полягли у боях з російським окупантом на сході України (В. Постолакі, О. Сидор), та котрим вдалося вижити у горнилі війни (М. Марчишак, М. Деяк, О. Тороні, Т. Мельник).

Нещодавно у філіалі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» відбулось відкриття книжково-документальної виставки «Гідність. Свобода. Пам’ять», присвяченої вшануванню пам’яті патріотів, які загинули у вирі Революції Гідності, жертв Голодомору, а також проведено круглий стіл, приурочений цим болісним темам. Книжка Василя Ільницького «Публіцистика українського фронтиру» була тут у центрі уваги. Всі учасники згаданої події підкреслювали, наскільки важлива її роль у формуванні в молодих поколінь стійкої національної пам’яті, адже у плині щоденних турбот багато чого важливого відходить на другий план, а відтак і забувається. А забувати про це ми не маємо права.

Розділи «Духовні обереги», «Перехрестя культур» відкривають унікальні обшири надбань духовності, літератури, мистецтва краю. Інтерв’ю з незабутнім владикою Міланом Шашіком, низка матеріалів, присвячених літераторам Василю Ґренджі-Донському, Миколі Мушинці, Михайлу Мольнару, Мирославу Дочинцю, художникам Івану Ільку, Володимиру Микиті, Василю Свалявчику, Борису Кузьмі, хореографу Кларі Балог, народним оберегам прабатьківських традицій Федору Тарахоничу, Вероні Чубар та іншим складають приємно вражаючу розмаїту і неповторну мозаїку культурної ментальності наших краян.

Книга Василя Ільницького «Публіцистика українського фронтиту» уже стала надбанням бібліотек, навчальних закладів. Вона відкриє школярам, студентам, дослідникам, письменникам, громадсько-культурним діячам, депутатам, політикам, представникам владних структур як невідомі досі сторінки з нашого недавнього минулого, так і зовсім новітньої історії, творцями якої ми усі є сьогодні.

Василь ГУСТІ, заслужений працівник культури України, член Національної Спілки письменників України, фото з архіву Василя Ільницького

Газета: