Коли читачів, які прийшли на зустріч з автором щойно оприлюдненої книги, зібралося стільки, що в залі Київського музею літератури ще за півгодини до початку заходу не було вільних місць (люди стояли у проходах біля стіни!), то це, очевидно, свідчить про дві речі. По-перше, про щиру й високу довіру до автора. І, по-друге, про те, що тема розмови не є вузькою, локальною. Вона стосується всіх, бо йтиметься про те, чому країна опинилась у такій важкій ситуації і як нам усім жити далі.
Юрій Щербак, один із чільних письменників сьогоденної України, авторитетний дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України, публіцист, політичний та громадський діяч, шановний автор «Дня», голова ради заснованої газетою Премії імені Джеймса Мейса — людина, котру знає вся Україна. Його ім’я не потребує представлення. І йому вірять, вірять його дару передбачення, громадянській позиції, вмінню називати речі своїми іменами, а не згладжувати «гострих кутів». Мабуть, саме тому нова збірка публіцистичних праць Юрія Миколайовича, снайперськи точно названа ним «Україна в епіцентрі світового шторму» (це про наш час, про кожного з нас, про Україну в нещадному світі, про війну, її причини й шлях до Перемоги в ній, і все це чесно і жорстко), не залишила байдужими читачів.
Окрасою чималої за обсягом книги, на думку автора цих рядків, є блискуча, воістину пророча стаття «Влада темряви», оприлюднена у «Дні» 12 травня 2010 року (час Януковича-«переможця»). Щоб переконатись у прогностичному дарі Юрія Миколайовича, наведемо бодай невеликі цитати зі статті. «Перед владою невдовзі постане питання: що робити з протестами? Є дуже багато підстав думати, що з рішучістю штрафбату вони підуть (назад вороття немає), і вже почали це робити, на повне згортання демократії, на придушення демократичних прав і свобод». Або ж: «Режим Януковича пробудив хижацькі апетити сусідів, які, захоплені своїми успіхами, стрімко повертаються в ХІХ — першу половину ХХ століття». Ще така думка: «Не варто витрачати слів на звинувачення Заходу у зраді. Те, що для нас — зрада, для них — цинічне умиротворення держав-хижаків за рахунок слабких країн. Вічним і ганебним символом чого став Мюнхен-1938». І, нарешті, такий прогноз: «Невідомо, коли він (революційний вибух. — І. С.) станеться, але достеменно відомо, що це станеться обов’язково. Ігнорування волі 50% виборців Західної та Центральної України, які проголосували проти Януковича, — це державно-політичний злочин, небезпечна авантюра, яка так просто нинішнім «переможцям» не минеться». Нагадаймо: це було написано ще у травні 2010-го, за три з половиною роки до початку Майдану Гідності, за чотири роки до початку російсько-української війни...
Сам Юрій Щербак щиро зізнався учасникам розмови, що «боїться бути Кассандрою», боїться свого прогностичного дару (про який із повагою та захопленням говорили присутні на зустрічі Дмитро Павличко, Михайло Слабошпицький, Павло Мовчан, Вадим Скуратівський, Валерій Гужва, інші відомі письменники та критики), адже «Кассандр не люблять», «незрідка їх навіть вбивають», до того ж дуже не хочеться, аби збувалися саме похмурі, песимістичні прогнози, але доводиться вести чесну, відверту розмову з владою і людьми. Третя світова війна у гібридній формі фактично вже триває. Ми вже четвертий рік перебуваємо в епіцентрі світового геополітичного «шторму» (і книга — саме про це), проти нас розв’язана підла, небачена в історії гібридна війна Кремля, повністю зруйновані «ялтинська» та «гельсінська» системи безпеки у світі й Європі, бойові диверсійні дії ворог переносить вже на територію України (якщо наші силові органи не впораються, буде велика біда!). До цього додається і жахливий стан певної частини суспільства, цілковита «плутанина в головах». Юрій Щербак розповів, що днями під час телеефіру в студію йому зателефонувала жінка і заявила буквально таке: «І Росія, і Америка — це вороги України, вони хочуть підкорити її, загарбати та розчленувати!» Юрій Миколайович мусив відповісти: «Не Америка напала на Україну, не США окупували Крим та Донбас. Крапка!». Але цей випадок прикрий та показовий. Це робота «русского мира»; зразок ідеологічних «маніфестів» путінців автор книги зачитав під час зустрічі. Дослівно: «Целостность Украины не может бать в интересах «русского мира». Более того, ликвидация Украины в ее нынешнем составе была бы благом для русских». Ось воно — обличчя ворога... Юрій Щербак згадав про нещодавню зустріч із сестрою незламного політв’язня Олега Сенцова, якого Путін запроторив аж у Якутськ за фальшивими звинуваченнями. І вона сказала: «Жахливо бути у в’язниці у вічній мерзлоті. Але його хоча б там не катують, як інших».
Юрій Щербак наголосив, що якби йому вдалося найближчим часом зустрітися з Петром Порошенком, то він би виклав главі держави такі основні тези щодо невідкладних дій в умовах агресії Росії:
1 Історія. Треба абсолютно всім (від школяра до міністра) вчити її. Необхідно створити Всеукраїнське товариство історії.
Напевно, тут доречно нагадати, що Бібліотеці газети «День» «Україна Incognita» цього року виповнюється 15 років. І цей доробок створено без будь-якої державної підтримки. Наші книги — не лише для шкіл та університетів, а й для масового перенавчання широкої читацької аудиторії. Ми пропонуємо свій досвід суспільству. І ми й далі сприятимемо появі товариств, які стимулюватимуть поширення історичної освіченості.
2 Треба активізовувати Всесвітню українську громаду, створювати український національно-культурний простір на всіх континентах. Це наш величезний ресурс.
3 Необхідно докладати великих зусиль, аби набути статусу особливого союзника — не члена НАТО (його мають країни Ізраїль, Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія). Це дуже важливо.
4 Але це жодним чином не применшує виняткової ваги основного завдання на майбутнє — стати членом НАТО. Саме це, а не «набуття критеріїв» слід прописати в нашій Стратегії. Треба якомога швидше провести Всеукраїнський референдум із цього питання.
Один із найшанованіших українських інтелектуалів, інтелігентів (до речі, письменник Валерій Гужва нагадав присутнім, що у Стародавньому Римі слово«інтелігент» означало «той, хто знає») Юрій Щербак сказав спокійно, але з абсолютною переконаністю: «Якщо ми не вийдемо з цього мракобісного, «російсько-візантійського» поля — України просто не буде, нас знищать. Найближчі п’ять років будуть дуже важкими, можливо, найважчими; крах путінського режиму, який, схоже, наближається, ще не означатиме, що Росія перестане бути нашим ворогом — треба дивитись на речі тверезо... Але я вірю, — вів далі Юрій Щербак, відповідаючи на несподіване запитання із залу: «Чи довго Україні ще мучитись?» — вірю, що Україна переможе, Україна відбудеться. Бо Україна — це ми». Додамо: Україна — це ті громадяни, котрі готові взяти на себе відповідальність і перемогти.
