До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, що відзначають 27 січня, у чернівецькому «Видавництві 21» вийде книжка польського психолога, письменника й фотографа Міколая ҐРИНБЕРҐА «Я звинувачую Аушвіц. Родинні історії», над перекладом якої працював Олександр БОЙЧЕНКО.
Ще 2014 року у «Видавництві 21», так само в перекладі Олександра Бойченка вийшла збірка оповідань Тадеуша БОРОВСЬКОГО «У нас, в Аушвіці...», яка, за словами перекладача, «з моторошною силою відтворює атмосферу Голокосту і змальовує буття на межі в найвідомішій нацистській «фабриці смерті»».
Натомість «Я звинувачую Аушвіц» — це запис розмов із дітьми євреїв, уцілілих у Голокості. Всі співрозмовники Міколая Ґринберґа народилися у повоєнні часи. Ці люди не пережили Голокост безпосередньо, але він позначився на їхньому особистісному формуванні, на їхніх долях. «Ніхто з них особисто не ховався по підвалах і горищах від облав, не чекав із розпачем чи апатією на ліквідацію ґетто, не проїжджав у переповненому товарному вагоні через арку брами в Біркенау, не знемагав від голоду й холоду під час «маршу смерті» вглиб Німеччини, — йдеться у передмові Олександра Бойченка до українського видання. — А однак усі вони також є жертвами Голокосту. Хтось від раннього дитинства детально знав історію своєї родини, хтось до зрілого віку навіть не здогадувався про своє єврейське походження. Але уникнути травми не вдалося нікому. І в цьому полягає їхня головна спільна риса».
Сам автор також належить до цього другого покоління. Міколай Ґринберґ зазначає в авторській передмові: «Героїв моєї книжки поєднує те, що їх, як і мене, виховували люди, вцілілі в Голокості. А також те, що ми — євреї, і нас мало не бути, бо мало не бути вже й наших батьків. Ще нас поєднують наші родинні доми, застиглі в тіні великої жалоби. Смуток був їхнім непозбутнім складником, який часто залишався в позасловесній царині».
Книжка «Я звинувачую Аушвіц. Родинні історії» про те, як вижити тим (і з тими), хто вижив. Вона є результатом багаторічної роботи Міколая Ґринберґа з колективною травмою, поділеною на особисті. Власне, ця книжка про те, як працює травма і як працювати з травмою — зокрема для того, щоб жити далі.
Міколай Ґрінберґ народився в 1966. Фотограф і письменник, за освітою психолог. Багато років займається проблематикою та історією польських євреїв ХХ століття, застосовуючи передусім діалогічний метод, що дозволяє пізнати і зрозуміти історії та переживання інших людей. Автор фотоальбомів «Багато жінок» (2009) і «Аушвіц: що я тут роблю?» (2010). Виставляв свої роботи в галереях по всьому світі. Записав і видав три збірки розмов: «Уцілілі в ХХ столітті» (2012), «Я звинувачую Аушвіц. Родинні історії» (2014) та «Книга Виходу» (2018). Остання здобула нагороду книговидавців «Варшавська літературна прем’єра». Також автор тому оповідань «Рейвах» (2017), який потрапив до фіналу найпрестижнішої у Польщі літературної премії Nike. Найновішою на сьогодні книжкою Міколая Ґрінберґа є збірка оповідань «Довірливе» (2020).
Олександр Володимирович Бойченко (нар. 15 грудня 1970, Чернівці) — письменник, літературний критик, перекладач, есеїст, колумніст. Закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Російська мова та література». У 1992—2008 доцент Чернівецького університету, викладач зарубіжної літератури, а також співредактор інтернет-часопису «Потяг 76», колумніст «Українського Журналу» (Прага), журналу «Країна» (Київ), газети «Молодий буковинець» та інших. У 2005 і 2008 роках — учасник стипендіальної програми міністра культури Польщі Gaude Polonia. З 2008 зосереджується на творчій роботі: художній редактор декількох десятків книг, автор шести збірок есе та кількох сотень публікацій у наукових і періодичних виданнях, перекладів на українську з польської та російської. Перший лауреат премії «Книжка року» в номінації «найкращий медіакритик». У 2015 за книгу «Більше / Менше» присуджено премію імені Юрія Шевельова, за художню та наукову есеїстику.
