Книжка має назву «Ольга Басарабова з Левицьких: життя і чин», яка видана у Львові Українським інститутом «Євросоціум».
Монографія присвячена одній із найяскравіших особистостей українського визвольного руху ХХ ст. — Ользі Левицькій-Басараб (1889—1924 рр.), котра загинула в 34 роки від катувань польської військової розвідки у Львові.
Автор — львівський історик Ольга Бежук, котра багато років досліджує жіночий рух та діяльність галицького жіноцтва за часів Першої світової війни і в міжвоєнний період. Вона є головою Секретаріату Львівського товариства імені Ольги Басараб, організаторкою міжнародних конференцій, присвячених історії жіночого руху в Україні «Сестри по обидва боки Збруча» (2014, 2016). Робота над книжкою тривала декілька років. У ній проаналізовано процес формування суспільно-політичних поглядів Ольги Михайлівни Левицької-Басараб, діяльність у громадсько-політичному житті Східної Галичини, участь в українських просвітніх і благодійних організаціях, її внесок у становлення українського жіночого руху. Також авторка дослідила роботу Левицької-Басараб у складі урядів ЗУНР та співпрацю з УНР, її діяльність як зв’язкової Української військової організації.
— За роки незалежності нам вдалося повернути Україні імена патріотів, увічнити їхню пам’ять, — говорить перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан ЧЕРВАК. — Але стосовно двох особистостей досі не відновлено історичної справедливості. Це Євген Коновалець, з яким пов’язаний цілий етап боротьби українців за незалежність, та активна учасниця національно-визвольного руху Ольга Басараб. На превеликий жаль, вона більше відома в українській діаспорі за кордоном, аніж в Україні. І вона відома, перш за все, як діячка Галичини, без огляду на її величезну роль в українському визвольному русі. Ця книжка, безумовно, є ще однією сходинкою до пізнання особистості Ольги Басараб...
На підтвердження цих слів Надія СТРІШЕНЕЦЬ, голова Жіночого товариства імені Ольги Басараб та Олени Теліги, розповіла, як під час Революції Гідності на роковини загибелі Ольги Басараб, у лютому 2014 року, товариство проводило захід з увічнення її пам’яті. Багато хто з майданівців підходив потім до організаторів і, захоплюючись героїзмом цієї жінки, зізнавався, що почув про Ольгу Левицьку-Басараб вперше.
Майже на сто років вона випередила сучасних жінок-патріоток: під час Першої світової війни була волонтером, допомагала пораненим українцям у госпіталі, втративши чоловіка-воїна, вступила у лави Української військової організації, виконувала завдання розвідниці на користь українського національно-визвольного руху. Загинула як воїн, не видавши жодного з побратимів.
— Її трагічна загибель від нелюдських тортур польської військової розвідки привернула увагу всього світу до становища українців в Галичині, — розповідає автор монографії Ольга БЕЖУК. — Факти нелюдського поводження з в’язнями в тюрмах, порушення поліцією та урядовими структурами прав людини, передусім жінки, у Другій Речі Посполитій викликали загальний осуд української та міжнародної громадськості. Внаслідок цього в Європі розгорнулася широка кампанія на захист національних прав українців, яка ставила за мету ревізію рішення Ради Антанти від 14 березня 1923 р. і надання населенню Галичини права на самовизначення...
У книжці використано документи Центрального державного історичного архіву України в м. Львові, насамперед особовий фонд О. Басараб, фонди «Українського жіночого комітету у Відні по допомозі пораненим», «Української культурної ради у м. Відні», «Українського спортивного товариства «Сокіл-Батько», 1894—1939»; а також матеріали Державного архіву в місті Перемишль, архіви Києва, Тернополя, Івано-Франківська, періодику тих часів, спогади сучасників.
Унікальним свідченням доби є епістолярна спадщина подружжя Басарабів, датована початком Першої світової війни, яка також повністю наведена у книжці Ольги Бежук.
