Книга, на жаль, стає для більшості народонаселення дедалі більшим раритетом. В багатьох українських сім’ях читають мало або зовсім не читають — не привчені, або жорсткі реалії побуту відсунули це бажання на задвірки пам’яті. А дітей і школа не заохочує до вдумливого читання: погано скроєні хрестоматії та підручники не викликають бажання звернутися до першоджерела. І тут, думається, проблема не в новітніх технологіях, які підсовують скороспілу жуйку, що б’є у вічі, а в сімейному устрої. Так, і видати книжку сьогодні — справа непроста, без спонсорів-подвижників не обійтися, і багатотисячні наклади, запитані на книжкових розвалах, канули в Лету.
Редакція «Дня» — під потужною «ідеологічною парасолькою» Лариси Івшиної — давно і продуктивно працює у сфері гуманітарної просвіти, видаючи свою бібліотеку, яка, незважаючи на опір суспільства, набуває дедалі більшого числа читачів і шанувальників. Книжка мемуарів Ольги Петрової «Миттєвості приватного життя», яка нещодавно вийшла друком, хоч і є плодом праці іншого видавництва — «Основи», якнайкраще, на мій погляд, вписується в коло інтересів наших читачів. Її автор — доктор філософії, мистецтвознавець, відомий художник і автор багатьох книжок, а також Ольга Петрова — постійний автор «Дня».
За своєю людською і творчою природою О.Петрова — трудоголік. Вона встигає викладати і писати картини, влаштовувати виставки і видавати наукові праці, невтомно і з незмінною доброзичливістю відвідувати виставки та презентації колег і багато подорожувати, віддаючи новонабуті враження й емоції новим живописним роботам.
«Миттєвості приватного життя» — плід п’ятирічної роботи і яскраві картинки життя її покоління — дітей війни, які ковтнули примарної свободи «відлиги», пішли в андеграунд за часів застою, вітали вітер таких бажаних змін «незалежного» нового часу і продовжують робити вагомий внесок у побудову нової ідеології сучасної України.
У книжці яскраво, портретно-пейзажно, але не пафосно-парадно відтворені картини яскравої «географії» автора, знакових подій, осіб, які відіграли не останню роль в особистій долі Ольги Петрової й утвердженні української культури другої половини ХХ століття. Простір книжки охопив період із 1942-го до 1986 року (катастрофа Чорнобиля). Художники й архітектори, діячі кіно і театру, майстри слова, вчителі — все чесно, з глибоким трепетом, інколи — з переоцінкою цінностей, але без ревізіоністських потуг.
Текст органічно супроводжують ілюстрації з особистого фотоархіву і графічних робіт автора. Все — дуже дозовано, зважено і доречно.
Не випадково книжка вийшла у світ у видавництві, фундатором якого була легендарна Соломія Павличко, а сьогодні ним керує її дочка — Богдана Павличко. Проект здійснено завдяки фонду Stedley Art Faundation, заснованому Стелою Беньяміновою, палкою прихильницею сучасного українського живопису, яка вже багато років підтримує творчість Ольги Петрової.
