«День» продовжує записувати й публікувати історії життя і смерті українських Героїв, які захищали цілісність країни на Донбасі. На жаль, таких історій буде ще багато. Уже опубліковані — це лише невелика частина розповідей про загиблих військових. А їх — тисячі. Й у час перемир’я наші бійці продовжують гинути...
Сьогодні ми публікуємо дві історії загиблих військових. Це — розповідь про Олексія Панченка, воїна-десантника, добровольця 95-ї аеромобільної бригади 90-го окремого аеромобільного батальйону, який загинув у січні цього року, прориваючись до Донецького аеропорту. Та історія про Олександра Попадинця, який служив у 128-й окремій гвардійській гірсько-піхотній бригаді й загинув у червні минулого року, потрапивши в засідку неподалік селища Металіст, що на Луганщині.
Ще одна — третя історія — не про військових, але теж про війну. Це історія громадського активіста Олександра Решетняка, який став першою жертвою бойовиків на Луганщині.
Вічна пам’ять...
23 вересня у Черкаській загальноосвітній школі №4 відкрили меморіальну дошку та вшанували пам’ять загиблого «кіборга» Олексія Панченка, воїна-десантника, добровольця 95-ї аеромобільної бригади 90-го окремого аеромобільного батальйону.
Олексій загинув 19 січня 2015 року, прориваючись на бронетранспортері на допомогу «кіборгам», які тримали оборону в будівлі терміналу Донецького аеропорту. 1991 року був випускником цієї школи, та саме у цей день загиблому воїну минав 41 рік.
Директор загальноосвітньої школи №4 Василь Сабадаш зазначив, що в роки навчання Олексій зарекомендував себе як добросовісний, відповідальний учень, який завжди був готовий прийти на допомогу і тому не випадково обрав професію рятувальника. Після закінчення школи Олексій Панченко вступив до омріяного Черкаського пожежно-технічного училища МВС України, яке закінчив 1994 року з відзнакою і мав звання лейтенант внутрішньої служби. Залишився працювати в Черкаському пожежно-технічному училищі й 1995 року вступив до Харківського інституту пожежної безпеки. 1996-го — здобув звання старший лейтенант внутрішньої служби.
Олексій захоплювався історією, географією, збирав військову бібліотеку з найбільших світових воєн, був патріотично налаштований, збирав українську символіку, зокрема тризуб, який подарували йому товариші, прикрашав його кабінет.
У третю хвилю мобілізації 22 серпня 2014 року він був добровільно мобілізований рядовим до 95-ї аеромобільної бригади 90-го окремого аеромобільного батальйону.
Олексій довго не розповідав батькам, що став «кіборгом». Запевняв їх, що все буде добре, хоча ночував на морозі просто неба, разом із побратимами їв мерзлу тушонку та пив по краплині мерзлу воду.
Він боровся за Україну, стояв на сторожі волі та незалежності. Заради нашої свободи віддав своє життя.
