Кажуть, що перші, свіжі враження найбільш точні, бо свідомість ще «не засмічена» стереотипами, вторинними поправками та другорядними думками. Ось самі такі враження свідків та учасників представлення нової збірки «Дня» ми пропонуємо нашим читачам.
Євген СВЕРСТЮК, політв’язень, публіцист, редактор газети «Наша віра» :
–– «Підривна література» –– це є насамперед добірка актуальних публіцистичних речей, яка є дуже важливою. Адже нинішня молодь не є начитаною і не дуже добре орієнтується у важливих питаннях. Ми, старше покоління, проходили через листи Бориса Грінченка з Наддніпрянської України, в свій час читали виступи Сахарова, майже всі твори Грушевського, Донцова… І особливо тому читали, що це було заборонено.
Серія «Підривна література» є дуже актуальною і на сьогодні, адже це є речі серйозних авторів. Хтось щось вибере собі більше для настрою, але цілком ясно, що там є що вибирати і нічого не змінилося, основні засадничі питання були, є і будуть в центрі уваги. Інша справа, що це все можна обминути, дивлячись мультики, так я називаю усілякі шоу на телебачення тощо. Але якщо людина хоче серйозно мислити і знаходити серйозні думки, то треба їх шукати у видатних авторів.
Коли кажуть, що втратила актуальність якась річ, то це можливо, адже деякі речі втрачають актуальність, якщо вони є суто політичними. Наприклад, колись Іван Кошилівець в Мюнхені написав книжку «Українська література в УРСР». Він дуже нищівно пройшовся по радянським авторам, починаючи від Корнійчука, про якого він сказав: «Як тільки цей режим зникне, то на другий день зникне Корнійчук». Це нас шокувало, ми думали, як так, що Корнійчук зникне, він же закорінений, він автор, що написав п’єси, які ставляться в багатьох театрах. А Кошилівець як у воду дивився – Корнійчук зник одразу. Це означає, що втратило актуальність те, що і не було актуальним для людей. Воно було для партій актуальним.
Отже, праці видатних українських публіцистів, надруковані в серії «Підривна література» , глибокі і справжні. І через них треба проходити. Це набуток людської думки, це щаблі, по яким треба підійматися.
Василь КОСІВ, заступник міського голови Львова з гуманітарних питань:
– Я прийшов на презентацію «Підривної літератури», бо знайомий з усіма виданнями Бібліотеки «Дня». Й особливо важливе, на мою думку, – минулорічне видання вашої газети – «Бронебійна публіцистика», яке видалося мені ідеальним поєднанням книжки як джерела знань і колекційного артефакту, що його приємно потримати в руках і, прочитавши, поставити на почесне місце у шафі. Видання «Дня» двох останніх років – потужна відповідь усім, хто каже, що публіцистика у добу Інтернету звелася до постів у блогах або взагалі нікому не потрібна, адже аудиторія не читає більше двох–трьох речень за раз і воліє дивитися картинки. На жаль, сучасні форми медіаконтенту, хоч які універсальні та передові, поки що неспроможні пробити броню, з якою свого часу вдавалося впоратися Липинському, Маланюку, Григоренку чи Стусу... Тому, звичайно, нам незайвим буде повчитися не лише на помилках, а й на досягненнях української (і не тільки, що вкрай важливо, і на чому наголошує «День») думки минулого. По-друге, видання у форматі pocket book, тобто – захалявного, поза сумнівом, найкраще надається для публікацій, призначених для максимально широкого кола читачів – можна, наприклад, і у транспорті почитати – погортати… Щодо важливості загалом місії газети «День»… Мені видається, що дуже інертні українці здатні на «здвиг» хіба раз на п’ять років. А газета «День» кожного дня робить дуже важливу рутинну працю у багатьох сферах, причому – дуже якісно. І на нинішній день це – феномен.
Юрій БОБАЛО, ректор Національного університету «Львівська політехніка»:
–– Я прийшов на презентацію нового видання газети «День», бо дуже поважаю працю і головного редактора видання Лариси Івшиної, і загалом колективу газети «День». Читаю «День», звичайно ж, кожного дня. На жаль, за браком часу, не все встигаю відразу, по виходу газети, «від корки до корки», прочитати… (Зрештою, погодьтеся, немає людини, котра все би читала підряд і занотовувала… Крім того, є статті, котрі треба читати вже, а котрі, можливо, треба трохи відкласти…) Але точно знаю (і дякую за це Ларисі Олексіївні), що цікава стаття, з котрою відразу, даруйте, пані Ларисо, не встиг ознайомитися, обов’язково з’явиться в одній із книжок Бібліотеки «Дня», і оце для мене дуже важливо! Саме тому маю у своїй книгозбірні всю Бібліотеку «Дня». І читаю! Ви – найкращі!
ХХ Форум видавців у Львові
Телеканали про презентацію "Підривної літератури"
Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»:
–– Я дуже радію з того, що серія «Дня» «Підривна література» отримала відзнаку саме від НУ «Львівська політехніка». Тому що викладачі, які заходять в аудиторії, мають готовий матеріал, який можуть представити і на виховних годинах, і на лекціях з історії України, і з історії культури, і навіть з іноземної мови… На мій погляд, дуже важливо, що у новій серії книжок «Дня» ми дістали у концентрованому вигляді не тільки публіцистику українців – маємо можливість читати публіцистику поляка Єжи Гедройца, єврея Михайла Хейфеца, росіянина Андрія Сахарова… Говорю про українське питання, котре вийшло поза український контекст… На мою думку, нове видання Бібліотеки «Дня» «Підривна література» дає нам глибше розуміння міжнаціональних відносин, у центрі яких, звичайно ж, для нас є українці. Для мене особливо важливим є те, що питання, котрі щодня з дня у день зачіпає газета «День», а це дуже болючі питання, ми бачимо сильну Україну…
«Щоби всі читали!»
Як «відбутися Україні у великій історії?»
Василь ПЕЛЕШКО, політичний психолог:
–– Маю найпозитивніші враження від серії «Підривна література». Особливо в захваті від того, що в серії є праця Джеймса Мейса. Раніше я ще читав його працю «Ваші мертві вибрали мене». Справа в тому, що мої предки безпосередньо пережили Голодомор 1932-1933 рр. в Запорізькій області. На мій погляд «Підривна література» має на меті зробити перш за все духовну революцію в собі. Стверджую це як політичний психолог. Також варто було б додати до серії і Григорія Сковороду, який глибоко аналізував психологію людини. Більше того, наступний рік буде річницею смерті цього Великого українця. До речі, Дмитро Донцов, який входить у серію «Підривна література», часто посилався на Сковороду, а особливо в працю «Дух нашої давнини». Але це, так би мовити, далі буде…
Думаю, що ці автори нас підштовхують до інтелектуальної революції. Ось що зараз потрібно.
Сергій ГРАБАР, письменник, секретар Спілки письменників України:
–– Слава Богу, що є такі люди, як пані Лариса Івшина, і газети, як «День», які розуміють необхідність таких праць, що зібрані в серіях «Бронебійна публіцистика» і «Підривна література». Насправді суспільство давно зголодніло за такими фундаментальними речами, після прочитання яких відчуваєш оновлення розуму і фундамент під ногами. Свідченням того є кількість людей на презентації «Підривної літератури», хоча на Форумі видавців завжди багато заходів. До речі, чимало цікавих відбувалися одночасно з представленням новинки «Дня». Тим не менше, публіка прийшла до вас. Тому що «День» говорить про розумні речі, а народ втомився від глупоти і сірості. Тож бажаю й надалі планку запитів (насамперед, внутрішніх – «Днівських») тримати високо. І таким чином підтягувати публіку, що, зрештою, ви робите ось уже 17 років.
«Крапельниця для недужого національного організму»
Презентація "Підривної літератури" на ХХ форумі видавців у Львові (повне відео презентації)
Замовити книжки нової серії можна в інтернет-магазині "Дня"
Ольга КВАСНИЦЯ, журналіст, асистент кафедри зарубіжної преси та інформації ЛНУ імені Івана Франка:
–– Як на мене, серія книг, яку започаткувала газета «День», має довгострокову перспективу. Найважливіше те, що, як казала Оксана Пахльовська, «на капілярному рівні» відбувається творення суспільства, яке знає собі ціну і повертається до європейського періоду. Торік була «Бронебійна публіцистика», цьогоріч – «Підривна література». Як минулого року я казала, це мілітарна лексика, яка має войовничий характер. Це дійсно символ руйнування стереотипів. Але, як і будь-яка критика, так і будь-яке руйнування покликане до будування чогось нового. У цьому контексті - це будування нового світогляду або навіть нової породи людей! Адже, як казала Олена Пчілка, «в людині найважливіша – порода». Ми програли не одну історичну битву, але ми повинні виграти війну, бо наша війна – це майбутнє Укранської держави і української нації.
Серія «Підривної літератури» - це показ того, що в українській культурі існує потужний інтелектуальний материк, який дозволяє нам повернутися до себе, пізнати себе, бути собою і відстоювати себе. І найважливіше – забезпечує тяглість між поколіннями. Бо, хочемо ми цього чи ні, колись було покоління періоду радянщини, сьогодні – пострадянське або постгеноцидне суспільство. Тому ми повинні подолати у собі ці комплекси меншовартості, повернутися до себе. А імена, які були зібрані, чи то Костомарова, чи Маланюка, Ольжича, чи Петлюри, показують, що «Підривна література» найперше дозволяє будувати самих себе. Я колись уже говорила, що газета «День» формує «людину газети «День» як новий тип. Газета «День» латає ті діри, які утворилися у свідомості, у державотворчому процесі і в організмі нації як такої.
Коли ж говорити про культуру, колись ми, «завдяки» Радянському Союзу, були такою собі планетою, абсолютно не дотичною до космосу як цілісності. Тобто присутності України у світових процесах не було, і присутності української культури у світовій не було. У нас навіть досі викладають окремо зарубіжну літературу і окремо українську - як маленьку планетку, яка знаходиться на далекій орбіті і є не в ключена в процес. Немає показу тяглості, ніхто не зважає на те, що, на приклад, коли в європейській культурі була течія романтизму, то цю саму течію романтизму переживали і ми.
У цьому контексті газета «День» повертає людей до самих себе.
СОЛОМІЯ ОНУФРІВ, доцент кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка:
–– Державу будують її громадяни: насамперед політично свідомі і соціально активні, ті, яких обирають, і ті, які ходять раз на чотири роки на вибори, зрештою, навіть ті, які ігнорують свої громадянські обов’язки. Тому наскільки всі вони здорові, звісно, не фізично, а морально, настільки здорова і держава. Виходячи з тези Дж. Мейса, що Україна – це постгеноцидна держава, а сучасне українське суспільство – постгеноцидне, тобто хворе, маємо нині в Україні яскраве підтвердження слів цього американського дослідника індіанського походження, якого можна сміливо назвати українцем за Духом. Тому основне завдання «Підривної літератури» морально оздоровити людей, викорінити рабську психологію, допомогти скинути паралізуючі пута страху, відновити історичну пам'ять. Тобто через Слова Правди, починаючи від Шевченка, Грушевського, Петлюри, Донцова, Бандери, Шептицького, Шевельова, Сахарова, Гедройца, Мейса і завершуючи нашою сучасницею Ліною Костенко маємо стати людьми Дії. Дії, яка починатиметься насамперед з себе. Всі 15 авторів вибраних текстів, а вони насамперед люди Дії, повертають нам втрачені і деформовані в часі цінності – Людини і власної Держави, коли кожен повинен припинити бути патерналістом і зрозуміти, що не держава для нього повинна щось зробити, а ми як відповідальні громадяни повинні її будувати. Думаю, що людина Дії починається з усвідомлення почуття власної відповідальності, яка завжди є внутрішньою та добровільною. Відповідальності насамперед за себе, свою сім’ю, родину, а відтак і за державу, бо вона моя, і я цим горджуся. Саме цього в Україні нині так бракує…
ТЕТЯНА БУРДЕГА, асистент кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка:
–– Новинка, яку презентувала газета "День" сьогодні, це, справді "Підривна література", оскільки тексти, сама концепція такої серії - це справді те, що підриває інформаційну війну, яка сьогодні відбувається проти України. Це добротне інформаційне протистояння тим нападкам, що маємо з різних джерел, це ще один крок до порозуміння внутрішньодержавного, для того аби по-новому осмислити деякі імена(йдеться про Дмитра Донцова, Симона Петлюру, Степана Бандеру, Андрія Сахарова, Юрія Шевельова та ін.) імена тих, яких за радянських часів ярликували, а антиукраїнська пропаганда подавала викривлене уявлення про цих діячів. Відтак, із осмисленням цих текстів маємо ще одну можливість і підставу для подолання тоталітарного мислення, для подолання стереотипів та пропаганди, що нищить, маргіналізує національне, для вироблення впевненості у майбутньому, адекватно осмислюючи досвід минулого, для вибудовування острівців інтелектуальної свободи і проганди освіченості, яка зможе зруйнувати сьогочасне інертно-апатичне сприйняття тих процесів, що сьогодні відбуваються у державі. "Підривна література" - це культурно-інтелектуальний спротив, імпульс до оновлення і переродження, відродження і нарощення культурно-історичних та націоцентричних м'язів із усвідомленням того, що стріляти можна не лише зброєю, а й інтелектом та знанням своєї історії і готовністю будувати майбутнє. Впевнена, це далеко не остання добірка якісного інтелектуального читання від газети "День", що знаходитиме якомога ширше коло своїх читачів у різних куточках України.
