«Лише за два роки (1942 — 1943) в Аушвіц-І для масового вбиства в’язнів нацисти використали близько 20 тонн газу «Циклон-Б». Після 20 хвилин у газовій камері з людей зістригали вже сиве волосся, яке згодом використовували як утеплювач, наповнювач для покривала чи ковдри...» — спокійним голосом і вже завченими фразами говорить полячка-екскурсовод.
Наша група англомовних туристів саме проходить повз гори людських рештків, відділеними від нас скляними рамами. У наступній кімнаті — гори взуття, в якому ще 75 років тому ходили жінки. Навпроти — тисячі шкіряних валіз із іменами власників, нашвидкуруч написаних білою фарбою.
Взуття в'язнів Аушвіца
Протези знімали перед відправкою інвалідів до газових камер
Банки, в яких колись був газ "Циклон-Б", яким вбивали в'язнів концтабору
«Із трупів знімали коштовності та виривали золоті зуби. Потім — в крематорій», — продовжує екскурсовод.
Перелік ув'язнених
Навряд чи лише словами можна передати весь жах процедур, які тут застосовували здебільшого до євреїв, та й інших народностей, серед яких — цигани, поляки і майже 15 тисяч радянських громадян. До категорії «смертників» потрапляли діти, літні, інваліди, поранені та хворі.
Arbeit macht frei (Праця звільняє) — над в’їзними воротами табору залізними літерами сплетене «кредо» в’язнів. Працювали тут здебільшого для розбудови табору, виконували також роботу для підприємств хімічної, металургійної та військових галузей. Щоправда, продуктивність такої праці була не надто висока: голод і постійна втома давалися взнаки. Люди часто вмирали на «робочих» місцях не дочекавшись «порції» смертельного газу. За приблизними оцінками, за роки існування Аушвіц-І, Аушвіц-ІІ-Біркенау та Аушвіц-ІІІ загинуло півтора мільйона людей. Це — за офіційними даними. Уже очевидно, що це найбільш масова втрата людей за всю історію.
«Щоденно 20 залізничних вагонів із коштовностями та вже колишніми речима в’язнів відправляли до Німеччини. Усе, що «не підійшло» — спалювали одразу в таборі. Склад із цінними речами — «Канада», названий так на честь багатої, як тоді думалось, американської країни — був на місці, де в’язні сортували відібрані речі в тих, кого тільки привезли...» — чути поганеньку англійську в навушниках аудіогіда.
Процедура сортування одягу й особистих речей в'язнів, які щойно прибули
Після окупації німцями Польщі на території військової частини в місті Освенцім створили концтабір. Саме ж місто перейменували в Аушвіц. Польське населення з прилеглих територій виселили, а коли військових бараків Аушвіца-І вже не вистачало, неподалік почали будувати Аушвіц-ІІ — власне концтабір, який нині асоціюємо з цим місцем.
Аушвіц
Аушвіц-ІІ Біркенау (скріншот з Google Earth)
Із 1947 року тут діє музей, який внесено до списку Всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Щороку табір відвідує понад мільйон туристів. 2005 року ООН оголосила 27 січня Днем пам’яті жертв концтаборів, жертв Голокосту.
Саме 27 січня 1945 року Перший Український фронт Червоної армії звільнив концентраційний табір, про що нещодавно в ефірі Польського радіо, коментуючи критику за те, що Польща нібито не запросила на 70-ту річницю звільнення концтабору президента РФ, нагадав міністр закордонних справ Польщі Гжегож Схетина. «Може, краще сказати, що це Перший Український фронт та українці визволяли? Бо саме українці в ті січневі дні відкривали брами та звільняли табір», — сказав Схетина.
«Ті, хто не втрапив до груп «смертників» (яких одразу відправляли в крематорій), робочих та жінок для праці в «Канаді», відправляли на «медичні експерименти». Йозеф Менгеле, відомий також як «лікар-смерть» чи «ангел смерті», — головний лікар табору в рамках генетичних та антропологічних дослідів проводив експерименти на людях, зокрема дітях-близнюках і дітях з фізичними вадами...» — так само спокійно говорить пані екскурсовод.
Менгеле, який після війни втік до Бразилії і помер непокараним 1979-го, в ім’я медичних досягнень Третього Рейху тестував лікарські препарати, проводив експерименти з наркотиками, робив операції з пересадки шкіри, стерилізував рентгеном кількасот жінок щоденно...
Більшість в’язнів Аушвіцу помирали, але й було багато тих, хто вижив чи втік. Одна жінка, коли перейшла поріг табору, важила 75 кг, схудла до 25 кг, але їй вдалося вибратися. Лише 200 людей з більш ніж 800 втекло.
В’язням, незалежно від віку, робили татуювання у вигляді трикутника і букви для позначення країни.
Нашивки на одяг - ознака приналежності до груп в'язнів
Типовий щоденний раціон — суп, півхліба і чай. Дерев’яні черевики, що не давали змоги нормально пересуватися, комплект одягу, який стерилізували один раз на місяць, щурі, п’ять годин сну, карцер 90 см2, куди поміщалися чотири людини, стіна смерті, де розстріляли кілька тисяч осіб...
Наслідки хронічного недоїдання – дистрофія, анорексія і смерть від голоду
Серед в’язнів, до речі, були також німці. Якщо лише етнічної приналежності було достатньо для ув’язнення євреїв чи циганів, то етнічні німці потрапляли сюди через політичні, релігійні переконання чи через сексуальну орієнтацією. Декого відправляли в табір для «перевиховання» на кілька місяців, однак до закінчення строку доживала лише невелика кількість.
Очі
Відомо, що в таборі було чимало українців. Найбільше шансів сюди втрапити було в активістів з політичним бекграундом, а також радянських військовополонених. Наприклад, члени ОУН, рідні брати Степана Бандери Олександр та Василь загинули в Аушвіці-І. Після проголошення 30 червня 1941 року «Акту проголошення Української держави» чимало діячів Організації українських націоналістів, зокрема Лев Ребет і Степан Ленкавський, потрапили сюди. Загалом же «політичних» українців-оунівців в Аушвіці в різний час було близько 200, ще кількасот стали в’язнями інших німецьких концтаборів.
Стіна смерті, де розстрілювали в'язнів
У крематорії впродовж 40 хвилин при температурі дві тисячі градусів одночасно могли спалювали до 700 осіб. Символічно, але коменданта «тюрми» Рудольфа Гесса після Варшавсього трибуналу 1947 року повісили поруч на спеціально сконструйованій для такої оказії шибениці. «Передусім ми повинні слухати фюрера, а не філософствувати», — на процесі проти себе у квітні говорив Гесс. Жахливо усвідомлювати, скільки лиха й досі приносить фанатизм щодо ідеологічного збочення. За свідченнями під час трибуналу того ж оберштурмбаннфюрера СС, у таборовому комплексі Аушвіцу знищено 2,5 млн людей.
Газова камера в Аушвіц-І
Печі в крематорії
Шибениця, де повісили коменданта табору Рудольфа Гесса
«Зараз ми поїдемо в Біркенау. Там ви зможете побачити значно більше», — втретє переслуховую запис екскурсії з диктофона й розумію, що масштаби «більше» тоді я недооцінив. Кількасот дірявих бараків із нарами, на яких могли спати до десяти в’язнів, чотири газові камери й чотири крематорії, 46 печей палили безперервно й щоденно по вісім тисяч тіл...
Головні ворота Біркенау. Кількість жертв цього табору — понад мільйона. Будівництво бараків тут почалося 1941 року. Через ці ворота аж до 1945-го кілька товарняків щодня привозили нових в’язнів
Очевидно, Аушвіц — лише один із великої мережі концтаборів нацистської Німеччини. Однак масштаби знищень людей тут неабияк шокують. Для порівняння: в таборі Дахау було закатовано 60 тисяч людей, Бухенвальді — 70 тисяч, Майданеку — 300 тисяч, Треблінці — 800 тисяч
Офіційно відвідини музею безкоштовні. Однак доведеться заплатити за послуги гіда, який упродовж чотирьох годин вестиме екскурсію. Польською — 25 злотих, іншими мовами — від 40 злотих ($10)
Кількасот бараків, де жили ув'язені
Одна-дві пічки обігрівали ціле приміщення
Санітарний барак
Ув'язненим дозволялося користуватися туалетом двічі на добу. На використання туалету надавалося не більше тридцяти секунд і не більше тридцяти секунд на гігієнічні процедури.
Залишки зруйнованого крематорію
До 1943 року в таборі сформувалася група опору, яка допомогла деяким ув'язненим втекти, а в жовтні 1944 року група ув'язнених із «зондеркоманди» зруйнувала крематорій IV. У зв'язку з наближенням радянських військ адміністрація Аушвіца почала евакуацію в'язнів в табори, розташовані на території Німеччини.
Більше 58 тисяч уцілілих до цього часу ув'язнених були вивезені до кінця січня 1945 року
У січні 1945-го радянські (українські) солдати знайшли в Аушвіці близько 7,5 тис. в'язнів, яких не встигли вивезти...
Також було знайдено більш ніж мільйон чоловічих і жіночих костюмів, більше 40-ка тисяч пар взуття, тисячі дрібних речей.
Артем Жуков, «День», Освенцім, Польща. Фото автора
