Може, я не маю рації, але в культі Пісяючого хлопчика є щось кафкіанське. Натовпи людей з усього світу з’їжджаються до Брюсселя, аби подивитись на скульптурну подобу дитини, котра безперервно імітує процес сечовипускання. Якась блазенська репліка центрально-східноєвропейської культури, позбавлена зловісних регіональних особливостей.
Так, тут можна навести довжелезний список культурних та історичних інтерпретацій та усталених міфів. Головний сюжет — безіменне маля за часів Середньовіччя подзюрило з міської стіни й загасило гніт, від якого мав вибухнути порох, закладений неприятелем. У ХVII столітті легенду увічнили відповідною статуеткою. Його регулярно одягають; один раз навіть вбрали в костюм українського козака.
Коли я його побачив, Маннекен-Піс (Manneken Pis) був у непроникно чорній піджачній парі й солом’яному капелюсі, наче для похорону в новоорлеанському стилі. Народ там товчеться цілодобово, а зробленими туристами селфі можна, мабуть, вимостити всю Бельгію.
Та все ж, ця історія здавалася мені неповною, навіть з урахуванням її абсурдного відтінку, доки я не потрапив у місце з чудовою назвою «Деліріум». Це навіть не паб, а ціла п’яна вулиця (щоправда, п’яних як чіп я там не бачив), а наприкінці її в стіні є невеличка ніша, закрита ґратами. В тій ніші — Jeanneke Pis. Тобто Пісяюча дівчинка. Також бронзова, такого ж віку на вид, з таким же безтурботним обличчям. Створена Дені-Адріаном Дебуврі. Встановлена 1987 року.
Насправді вона є менш зручним атракціоном, аніж Маннекен-Піс. Бо вдягти її неможливо. Так і сидить навпочіпки голісінька, радісно пускає струмінь у кам’яну чашу. А ще я чомусь упевнений, що багато хто вважає її менш пристойною, аніж Маннекена. Хоча різниці в них, крім анатомічних особливостей, жодних. Але — «вона ж дівчинка!» Так і чую цей хор різномовних моралістів.
Проте до неї теж іде турист. Цілими сім’ями. З дітьми. Не так інтенсивно, та все ж таки. З часом буде більше.
За Маннекеном — цілий міф про спасіння міста. Що ж у Дівчинки?
Табличка французькою, фламандською та англійською з поясненням, що вся композиція — частина філантропічної роботи неприбуткової організації Jeanneke, яка сприяє лікуванню хворих на рак. Міститься також адреса сайта і прохання про допомогу.
Отака от брюсельська історія про чоловіче й жіноче.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Брюссель — Київ
