Думаєте, жартую? Ніц, так і є. Як відомо, Путін поклав на Леніна відповідальність за створення України. Ну на хіба отаке творити? Сьогодні не було би у фюрера ніяких печалей, ходив би собі своїми бункер-сіті, грав з Шойгу у теніс, вечорами шашлик кушав под водочку…
Отож Вовка Ульянов-Ленін мав великий переляк і втік до Києва. Тепер стоїть на одному з бульварів (адресу нині вказувати не можна!), наплюснувши на голову пишну шевелюрку Оноре де Бальзака. Підпис, до речі, свідчить: перед вами французький класик.
Йшов я сьогодні мимо, аж чую - щось белькоче. Прислухався, й почув:
– Таваріщ, ви нє члєн пагтії? (вождь, як відомо, вимовляв не всі літери).
– Нєт, уважаємий,- відповів я, пригадавши анекдот про Рабиновича,- не члєн - я мозг партії!
– Мозг - ето я, ви в лучшем случає - єйо яйца. Но вопрос в другом - Путін Кієв взял уже ілі нєт?
– Нє взял і нє возьмьот, а то би я взяв в рукі пулємьот!
– Похвально, похвально, таваріщ! Етово прахадімца ні в коєм случає нє пускайтє сюда.
- Тю, Владімір Ілліч, я думав ви сміливіший!
- Так он обвініл мєня в том, што я создал Украіну, роділ єйо із нєбитія. Што я мог родіть, ми с Надєнькой ггвелюцію дєлалі, нєкогда било про дєтішек думать.
- Ілліч, а ви то самі, як думаєте - звідки взялась Україна?
– Відповім українською - весь чую її тут, трохи вивчив. Мене більше цікавить, звідки взялась Московія? Хан Батий її народив… Да, тут пріходілі таваріщі із какой-то партії, сказали, що беруть мене на поруки, щоби я не боявся цього пиз…ка Путіна.
– Партія «Свобода»?
– Ні, але вони мені сподобались. Лаяли, правда, й мене - що не дав Україні повну свободу. Але ж хоч якусь дав… Потом етот Йоська Сталін всьо вєрнул в імпєрскоє лоно. Тєпєрь етот Путін… Войной на вас пашол?
– Пашол. А рускій народ - рукоплєщет.
– Да, я всєгда гаваріл - нас погубіт гавнодушіє!
– Погубіт-погубіт,- відповів я,- так що відпочивайте, товаріщ Лєнін, пардон - пане Оноре!
