Рішення щодо подальшої долі Театру на Подолі залежатиме від робочої групи, яка днями почала працювати. За умови конструктивної співпраці результат можна буде побачити вже за два місяці. Про це після засідання групи повідомив керівник апарату КМДА Володимир БОНДАРЕНКО. Він також наголосив:
«Сьогодні пропозиції щодо подальшої долі театру дуже різні. Ми разом з членами робочої групи будемо шукати компромісні рішення, враховуючи ті фактори, про які ми говорили раніше. Ми маємо розуміти, що столиця України та її історичний центр — фактично святі для кожного киянина, тому звичайно фасад театру буде видозмінено, але основна мета робочої групи — унеможливити подібні ситуації у майбутньому» — (цитата з сайта КМДА).
Ще донедавна здавалося, що здоровий глузд переміг. Але ні. Вчергове пішли в хід аргументи рівня «святе місце», та вони чомусь аж ніяк не стають на заваді розквіту кітчевого «бикоко», котрим ошалілі від безкарності забудовники рясно запаскудили і центр міста, і той-таки Поділ. Головним ворогом знову призначили архітектора Олега Дроздова, який створив дійсно красиву будівлю в багатостраждальній столиці.
Залишається тільки сподіватися — хоча й гріх таке казати, — що цього разу переможе бюрократизм і справу просто замусолять, покладуть у шухляду. Інакшого способу зупинити це безумство на думку не спадає.
Я намагаюся уявити, що б було, якби при зведенні нових знакових будівель весь час враховували естетичні уподобання «широкої громадськості». Тоді Париж точно залишився би без Ейфелевої вежі та Центру Помпіду, а Нью-Йорк — без більшості хмарочосів. Новий Театр на Подолі — це ще не наш Центр Помпіду, але треба з чогось починати. Бо інакше Київ потоне в містобудівних тортах. І про нашу епоху — архітектура є найяскравішим свідченням будь-якого цивілізаційного періоду — не буде чого згадати, крім цементних рюшиків.
