Одна з запізнілих новин останнього Канського фестивалю: виявляється, там показували спродюсований відомим американським режисером Олівером Стоуном документальний фільм "Україна у вогні". Безпосереднім режисером виступив виходець з України Ігор Лопатьонок, відомий не власними роботами, а колоризацією (розфарбовуванням) чорно-білої радянської кінокласики.
Про саму "Україну в огні" особливо нема чого сказати. Це – звичайна агітка, просякнута антиукраїнською і антиамериканською параноєю. Головними коментаторами виступають Янукович, екс-міністр Захарченко і Путін; інтерпретація подій подається винятково через них. Жодного українського політика в кадрі немає.
Чому дізнаємося про цю прем’єру тільки зараз? Бо на неї прийшло лише 20 людей, а знімальна група була відсутня (і це в Каннах!) Натомість проекти, зроблені за участю України – «Лагідна» Сергія Лозниці та «Іній» литовця Шарунаса Бартаса – дійсно здобули успіх. «Лагідна» – безжальний портрет російської дійсності – отримала схвальну пресу, «Інію» – історії про волонтерів у зоні АТО – повний зал влаштував овацію.
Стоун, утім, не збирається заспокоюватися. Подейкують, у його планах – кінобіографія Януковича. Мабуть, це не від гарного життя – адже Кастро, про якого невтомний нью-йоркський викривач злочинів американського імперіалізму зняв аж 3 стрічки, помер; врізав дуба й інший герой Стоуна – Чавес. Правда, є ще Мугабе, Путін, Асад, Кім Чен Ин.
Нащо це самому Стоуну? Бо, можливо, він розуміє, що є режисером сильно переоціненим, але його завжди виручало гостре відчуття кон’юнктури. Можна все життя знімати посередні фільми, головне - випускати їх у потрібний момент. З другого боку, старість – не радість. Нюх починає підводити автора «Команданте» і «В пошуках Фіделя». Перетворюючись на клоуна на побігеньках у відставних упирів, він усе ще може солідно хмурити брови. Та все ж його час вийшов. Чи, скоріше, він вийшов з часу. Не приходячи до тями.
