Дві події, пов’язані з однією людиною, чиє ім’я досі, на жаль, лишається актуальним у нас, відбулися минулого тижня.
15 cічня, в п’ятницю, в Європейському університеті в Санкт-Петербурзі пройшла дискусія «»Дау» і його резонанс» за участі режисера фільму, Іллі Хржановського.
Напередодні події з’явився лист протесту. Автори документу стверджували: «Ми вважаємо, що присутність Іллі Хржановського в стінах Європейського (віртуальних або реальних) є потенційним репутаційним збитком для університету і суперечить його цінностям. Ми просимо організаторів відмовитися від участі Іллі Хржановського в заході, у зв’язку з чим створили відкритий лист, яке запропонували для підписання студентам і співробітникам університету.
Обговорення та оцінка проєкту «Дау» експертами Європейського університету та запрошеними діячами культури необхідні. Присутність в дискусії Іллі Хржановського неприйнятна».
В листі з відповідними посиланнями згадані доведення учасників проєкту до емоційного і фізичного виснаження, агресія та приниження на знімальному майданчику, санкціоноване режисером свавілля банди неонацистів на чолі з Максимом «Тесаком» Марцинкевичем, «прокат» українських дітей-сиріт, з яких знущалися перед камерою заради ліпшої достовірності, катування й зґвалтування однієї з акторок з тою ж метою, принизливе ставлення до жіночого персоналу. Про все це неодноразово писалося.
Цілком у дусі сучасної Росії організатори проігнорували листа. Дискусію, на якій не прозвучало жодної думки, некомфортної для Хржановського, провели.
Буквально за пару днів до того з другого боку фронту — в Києві, і не просто в Києві, а на вулиці Банковій, в офісі Президента відбулася нарада під головуванням Володимира Зеленського щодо планів керівництва спонсорованого російськими олігархами Меморіального центру «Бабин Яр» побудувати меморіальну синагогу на території Кирилівського православного кладовища. Цей більш ніж сумнівний проєкт представляв вищезгаданий Хржановський.
Ідея — цілком у дусі цього любителя влаштовувати гучні провокації. Це ж скільки зайців можна вбити одним пострілом: вчергове привернути увагу до себе, будь-які протести проти будівництва на цвинтарі оголосити антисемітизмом, а роботу над справжньою — тобто грунтовною і тактовною — меморіалізацією жертв розстрілів у Яру підмінити отаким от інформаційно-будівельним спецефектом.
Нарада завершилася оголошенням про «консультації» з релігійними лідерами України. Інакше кажучи, нічим. Але сам факт її проведення і є результатом.
Тобто виходить ось що. Вже рік довкола художнього керівника Центру «Бабин Яр» вирує скандал. Вже рік детально описуються причини, з яких цю людину не варто навіть на поріг пускати в пристойний дім, не кажучи вже про державні установи. Але як ні в чому не бувало її приймають там, де вона тільки забажає, і перед нею відкриваються усі двері. З Росією все зрозуміло. Але чому в нас Хржановському виписана така індульгенція, що перші особи держави витрачають на нього свій особливо цінний під час пандемії та війни час? Чи російські гроші таки роблять дива?
Україна не Росія? Точно?
