На момент підготовки цього тексту до друку результати президентських виборів у Америці залишаються невідомими. Та, поза сумнівом, ця кампанія вже стала історичною, а для нас — ще й повчальною, і не лише з огляду на позицію нового керівництва США щодо Росії.
Отже, за Трампа, цілковитого невігласа в політиці, агресивного нахабу, ксенофоба й жінконенависника, готові проголосувати мільйони мешканців країни, що ані дня не знала диктатури, споконвіку плекала демократичну традицію, має доволі високу громадянську свідомість, тверезого й скептичного виборця. Вкрай неприємний сюрприз.
Я не претендую на розлогий політичний аналіз і не збираюсь порівнювати кандидатів. Звісно, Трамп як досвідчений ноумен приправив роздачу феєричних обіцянок ефектним стилем: такий собі бувалий мачо, герой з голлівудських блокбастерів, який не боїться ні бога, ні чорта, хизується показово гарною родиною, а до того ж, має авантюристську жилку і може часом нехтувати правилами. Але мені не йде з голови обґрунтування вибору одного з шанувальників Трампа:
— З ним я почуваюсь безпечно.
Безпеку кожен може уявляти по-різному, та прагнення отримати захист під омофором «суворого-але-справедливого» Батька Нації, гадаю, об’єднує весь електорат Трампа, від аполітичних домогосподарок до ультраправих відморозків. Вочевидь, спокуса віддатися патерналізму у його найогиднішій формі не оминає навіть найбільш розвинені держави.
Що ж до України, то коли я чую тут міркування про міцну руку, яка одним махом переможе сепаратистів, поборе корупцію й узагалі порядок наведе, одразу в уяві вигулькує трампова пика. Хоч якими б солодкими балачками це приправлялося, підсумок завжди один: руїни й сором. Добре було б і нам про це пам’ятати, коли підемо на чергові вибори.
