У харківському видавництві «Фоліо» вийшла «найвідвертіша книжка для підлітків» — «#ЯНеБоюсьСказати».
Початок виданню був покладений рік тому, 5 липня 2016 р., коли директорка громадської організації «Студена», популярна блогерка Настя Мельниченко написала в себе на «Фейсбуці» про пережите нею сексуальне насильство з позначкою #ЯНеБоюсьСказати. Тема отримала несподівано потужний розвиток, резонанс вийшов за межі України. Загалом дописувачки і дописувачі соціальних мереж опублікували понад 23 000 подібних історій. На їхній основі Настя й написала книжку.
Помилкою було би вважати «#ЯНеБоюсьСказати» таким собі посібником з сексуальної освіти (хоча її елементи тут теж є). Ця книжка — в першу чергу про вихід з клітки упереджень і страхів. Про те, що секс — це не соромно, що жертва зґвалтування, незалежно від статі, ні в чому не винна, що треба навчитися казати «ні», що особисті кордони кожної людини недоторкані, що кожний, хто самовільно порушує ці кордони без згоди об’єкта домагань — ґвалтівник, що можна і треба притягати ґвалтівника до відповідальності. І ще — легкою, доступною мовою — про багато речей, про які, наприклад, у відповідному віці ані мені, ані моїм одноліткам, ані, впевнений, нашим батькам ніхто не говорив.
Прикметне спостереження: позавчора у вагоні метра я спіймав себе на відчутті дискомфорту через те, що інші пасажири можуть побачити, що саме я читаю. Лише на якусь мить — але весь мій досвід життя в атмосфері лицемірної моралі, що панувала при СРСР і багато в чому збереглася в сучасній Україні, відбився в цьому уколі побоювання.
Наше суспільство травмоване століттями святенництва, невігластва і жорстокості. Але треба нарешті з цим покінчити. Вийти з замкненого кола болю й брехні. Бо так і залишимося за рівнем правосвідомості в Середньовіччі.
Дуже сподіваюся, що «#ЯНеБоюсьСказати» стане для підлітків настільною книжкою.
