Сонце світить навіть, коли його густо застеляють чорні хмари. Промені нашої перемоги щодня яскравіше висвітлюють шлях до сонцесяйного дня миру. Миру для Всесвіту, здобутого кров’ю, мужністю і звитягою нашого народу. Власне найбільшу перемогу ми вже здобули. Це – перемога духу. І вона лунає набатом на весь світ, доєднуючи до гучності людяності усіх, хто усвідомлює цінність Божого дару життя. Велична та людина, яка своїми вчинками надихнула якнайбільше сердець.
***
У Міжнародний день театру природно говорити про його внесок у тріумф країни на театрі бойових дій. Дієва природа театру вияскравлюється режисурою. У військовій науці невипадково використовуються театральні терміни, бо її мистецтво так само в основі має гру, щоправда жорстоку. Процитую: «Безлад народжується з порядку. Боягузтво народжується з хоробрості. Слабкість народжується з сили. Порядок і безлад – це число. Хоробрість і боягузтво – це міць. Сила і слабкість – форма», - Сунь-Цзи «Мистецтво ведення війни». Також древній китайський полководець наголошував: «Хто до початку війни не перемагає розрахунком, у того шансів на перемогу мало». Україна зламала путінський сценарій війни, а народ чітко сформулював наше надзавдання щодо усього корабля російського війська. По первах найстрашніший гнів безсилля доволі швидко змінився на праведну жорстоку ненависть до ворога, і ворог став не вартим навіть лайки. Ми слухаємо поезію, доєднуємося до молитов, вічна мудрість дедалі більше насичує щоденний побут.
***
У День театру актори зі зброєю у руках, актриси, сповнені материнською мужністю, своїми вчинками стверджують - велич людини надихає все більше і більше сердець у цілому світі. У театрах Берліна, Праги, Ніцци за участю українських митців відбуваються концерти солідарності з Україною. В Польщі по закінченню вистав актори і глядачі аплодують Україні. У Відні, в Музейному кварталі транслюються українські новини, багато жовто-блакитних світлових інсталяцій на будинках, українські прапори на величезній кількості офіційних закладів і балконах житлових помешкань по всій Європі. І це не дихання війни. Це страждання, перетворене у дух матерії живої. Певен, після перемоги ми нарешті рядок «Запануємо ми, браття, у своїй сторонці» співатимемо інакше: «І пануємо ми , браття, у своїй сторонці!».
***
У київських театрах працюють волонтерські центри. На різних медійних платформах у Міжнародний день театру демонструватимуться вистави–лауреати театральної премії «Київська пектораль», а цьогорічну церемонію нагородження ми поєднаємо зі святкуванням нашої Перемоги. Театр навчає знаходити спільне аби розуміти один одного і щось різне аби один одного любити. Театр приєднує до найвищих духовних інтересів людства. Сьогодні слова Ліни Костенко як ніколи дотичні до нашої театральної спільноти.
Ми воїни. не ледарі. не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
Україна непоборна!
