Мрія критика — вгадати майбутній талант на самому початку. Втім, 28-річна киянка Катерина Горностай, випускниця Києво-Могилянської академії та знаменитої школи режисури документального кіно Марини Разбєжкіної, вже має кілька нагород, а її новий фільм, півгодинний «Бузок», отримав приз Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) на останньому Одеському фестивалі.
П’ять молодих героїнь збираються на вечірку з алкоголем і букетом бузку. Випивають, жартують, пліткують, приміряють сукні. Правда, одна з дівчат виділяється мовчанням і стриманістю, і саме їй випадає привілей побачити сон — себе напівоголену серед подруг у бузковому садку. Якщо знайти і з’їсти бузкову квітку з п’ятьма пелюстками, то загадане бажання збудеться. Бажання, якщо відкинути фігури мови, просте: вижити, й оголеність — у тому числі, знак страху. Ерос і Танатос — настільки ж опозиція, наскільки й спільність, а заданий авторкою символічний план (число 5, бузковий колір волосся однієї з героїнь) додає оповіді змістовної глибини.
Горностай використовує документалістський досвід у зйомці, однак рухлива камера, що часто стає своєрідним костуром для невпевнених постановників, тут створює потрібну стрімкість дії й атмосферу невимушеності. Молодим режисерам також, буває, не вдається впоратися навіть з двома виконавцями в кадрі; натомість Катерина легко вибудовує сюжет з п’ятьма персонажами, правильно починає і завершує історію, потроху нагнітаючи напругу до самого фіналу-розв’язки, інтонаційно буденного і від того ще більш вражаючого.
Кожний новий фільм Катерини Горностай зроблений краще за попередній. Стежити за розвитком цієї авторки дуже цікаво. Сподіваюся, найвищий для будь-якого режисера бар’єр повнометражного дебюту вона подолає блискуче.
