Йому — 75?!
Та не пиз... не видумуйте.
Незрозуміло, чому про це пишу, адже він зі своїми «Роліками» (ок, для редактора: Rolling Stones) прокотився повз мене майже весь. Я дитя 1970-х. Мені подавай щось важче або задумливіше, який-небудь «Діп Перпл» і «Лед Зеппелін» з «Пінк Флойдом». Можна «Секс Пістолз» на крайній випадок.
Ні, правда: що там цікавого? Надто простенько, надто легенько, не надто експресивно. А втім, нещодавно я раптом полюбив одну його пісню з рефреном You can’t always get what you want — «Ти не завжди можеш отримати те, що хочеш» (продовження: «але якщо ти інколи намагаєшся, то ти знаходиш, ти отримуєш те, що тобі потрібно»). Складена вона у веселому 1968-му. До речі, наступного року саме Джаггер з бандою покінчили з шістдесятими, погодившись відіграти в Альтамонтському парку, штат Каліфорнія, безоплатний концерт, на якому замість слідувати хіповській заповіді займатися коханням, а не війною, патлата молодь влаштувала масові бійки, одного хлопця навіть убили, але то вже інша історія.
Так ось щодо отримати те, що хочеш. Насправді це улюблена тема Джаггера: про бажання. Її найзнаменитіше втілення — до якого я, на відміну від не злічити скількох мільйонів слухачів по всій планеті, завжди лишався байдужим — так, це Satisfaction, «Задоволення», з текстом дуже нехитрим, сенс якого зводиться до чіпких рядків у приспіві:
«Я не можу отримати задоволення, не можу отримати задоволення, все намагаюся, намагаюся, намагаюся, намагаюся, але я не можу отримати, ніяк не можу».
І ось дивлюся я на цього діда, що скаче по сцені вже понад півстоліття, і розумію, про що він і про кого.
Ні, не про тих, хто вічно незадоволений і набурмосений, чи тих, хто впадає за втричі від них молодшими дівчатами.
А про жадобу до життя. Про себе. І про мене, сподіваюся, теж.
Ще поскачемо.
