Російська приватна організація, відома як “Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”” (МЦГБЯ), схоже, вирішила перейти до форм політичної боротьби, більш звичних для країни походження основних донорів Центру.
Недавно в одному популярному українському інтернет-виданні вийшла чимала стаття, скерована в основному проти найактивнішого опонента МЦГБЯ - Йосипа Зісельса.
Те, що Зісельс – постать суперечлива, не є новиною. Але вищезгадана стаття – це прямо-таки зразок маніпуляцій, пересмикувань та припущень, що подаються як доконані факти. Старовинний рецепт: узяти трохи правди, розмішати в потоці власних спекуляцій, грізно дати посилання на іншомовні тексти, де про героя статті ані слова – і ось ворога обляпано, хай тепер відмивається та виправдовується.
Різного роду сюрпризів довкола МЦГБЯ за останні півтора роки було більш ніж досить. Але ця новина особливо неприємна: якщо в хід пішли вже такі методи, то справи зовсім кепські. Чого чекати далі? Уподібнення всіх противників російського проєкту до охоронців нацистських концтаборів? Деякі палкі шанувальники художнього керівника Центру Іллі Хржановського вже й до такого договорилися. Як швидко піарники МЦГБЯ візьмуть подібну аргументацію на озброєння?
Загалом, це цілком відповідатиме методиці “імерсивності”, яку сповідує Хржановський. До речі, улюблена книжка керівника МЦГБЯ - «Благочинні» - історичний роман, написаний французькою мовою американським прозаїком Джонатаном Літтеллом. Головний герой - офіцер СС, який встиг попрацювати і в айнзацгрупі, і в концтаборах. Судячи з тиражів і нагород, це гідний твір, але прикметно те, що улюблена книжка Хржановського про Голокост – не “Щоденник Анни Франк”, наприклад, а спогади ката – хай і вимишленого. Імерсія як вона є?
Між тим концепція “Голокост-Діснейленлу” продовжує втілюватись. На типово для “зеленої” влади помпезному заході "Всеукраїнський Форум Україна 30. Гуманітарна політика" Хржановський і компанія оприлюднили чергову порцію антимузейної мегаломанії (спасибі Івану Козленку за цитати).
Хржановський: "Ми хочемо об'єднати музейний комплекс (40 000 метрів) системою мостів в єдину кровоносну систему у вигляді хребта, скелета, яка буде світитися і навіть буде видно з космосу".
Марина Абрамович, постійна спільниця Хржановського ще з часів скандального фільму “Дау” - про свій проект "Кришталева стіна плачу": "Коли я обмірковувала свій внесок у проєкт Бабин Яр, для мене були важливі три речі. Перше. Об'єкт не має бути лише скульптурою. Друге. Об'єкт має бути інтерактивним (знову “іммерсія”! - ДД). Третє. Він не може бути лише відображенням минулого, але має також нести послання в майбутнє... Я вважаю, що скульптури та об'єкти мають бути живими та функціональними. Тільки в такий спосіб я зможу створити місце постійного запасу енергії(!) Кристали (кварцю) мають бути розташовані один над одним, щоб торкались голови, серця і живота - щоб можна було відчути енергію цих кристалів(!)"
Роза Тапанова, в.о. генеральної директорки Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр": “Заповідник як держава особливо останні роки постійно робить те, щоб це місце [Бабин Яр] вже не було асоциацию, яких просто болю, просто жаху або парк.
В культурному аспекті це місце коли пам'ять і місце покою багатьох людей багатьох національностей, де було місце нульової толерантності, де ти був вбитий тільки за те, що ти був там... розділення там... за націями, віросповіданнями, чи це хворий як пацієнти лікарні, чи ти приймав якусь іншу політику.
/…/
Коли ми кажемо про праведників, то в часи, коли була нульова толерантність, люди ціною могли свого життя і своєї сім'ї вони проявляли цю любов до ближнього. І тому зараз чому ми кажемо про те що праведники світу, України - це герої і це і символ того, що ці люди були тоді і вони зараз є (?!) І ми повинні пам'ятати про тих, хто жив і давати пам'ять хто тоді був”.
В останньому випадку можна цитувати практично весь виступ як зразок неоковирності й некомпетентності, але тривожить інше. Тапанова -екс-юристка компаній Андрія Єрмака. Її поставили керувати державним заповідником “Бабин Яр”, конкуруючим з російським проєктом. Для чого? Вочевидь, аби передати росіянам будівлю контори єврейського цвинтаря, котра досі перебувала під контролем держави. В Хржановського вже є плани на будівлю: підняти дах контори на 25 метрів. Тобто, фактично, знищити оригінальний вигляд єдиної й тому безцінної архітектурної пам’ятки часів розстріли в Яру.
Раніше вчинки команди МЦГБЯ були хай масштабною, але приватною безцеремонністю російських емісарів та їхніх спільників. Тепер же це імпортне харцизство поєднується з вітчизняним наполегливим хамством, у якому офісу все ще нашого, на жаль, президента немає рівних. Плюс тепер і брудний піар.
Імерсія означає “занурення”. Так, у мене є відчуття, що ми занурюємося. Але геть не в амброзію.
