2 березня стало відомо, що майбутніх журналістів в Маріупольському державному університеті вчать застосовувати термін «ополченці ДНР/ЛНР» замість «сепаратисти» та «терористи». ВНЗ видав відповідний навчальний посібник під назвою «Довідник професійного журналіста».
Це викликало хвилю обурення в соціальних мережах. Але я особисто не розумію, чому когось здивував такий підхід — справа в тому, що українських журналістів давно та наполегливо вчать мові «миру та злагоди» замість мови «ненависті та ворожнечі».
5 грудня 2015 року у Школі журналістики Українського католицького університету відбувся майстер-клас ведучої та тележурналістки hromadske.tv, авторки проекту Громадське.Схід Анастасії Станко. Вислови «терористичні війська» по відношенню до сепаратистських угрупувань та «наші герої» до українських військових журналістка назвала пропагандою, і наголосила на неприпустимості їх використання.
Цю ж лінію проводять і автори збірника порад для маріупольських студентів журфака. Нічого нового. Можна було б заглибитися в теорію та довго розмірковувати про вплив мовних визначень на мислення та поведінку людини. Але в першу чергу все ж таки треба звернути увагу на деякі інші аспекти цієї роботи по викорененню у українців ненависті до ворога та прагнення перемоги. Один з тих, хто складав «Довідник професійного журналіста» — Голова правління ГО «Громадське радіо» Андрій Куліков.
Восени минулого року він, як відомо, їздив до Донецька та приймав участь в телемосту «ДНР — Україна», організованого за участю 17-го каналу. Позиція Кулікова проста і відкрита. Він хоче, щоб українська влада визнала «ДНР» та «ЛНР» як сторону перемовин (а «конфлікт на Донбасі», відповідно, як громадянську війну). «Я виступаю за те, щоб наше керівництво публічно і без посередників вело переговори з представниками невизнаних республік», — пише журналіст в своєї колонці в виданні «Новое время» 22 вересня 2015 року, саме після повернення з Донецька.
Вплинути на керівників держави, за планом Кулікова та його однодумців, мають медіа, які налагодять «народну дипломатію», «діалог між сторонами» та стануть промоутерами руху примирення та злагоди. Не треба бачити в цих кампаніях по промиванню мізків виключно «руку Москви». Десь промайнула інформація, що «Громадське радіо», яким керує Куліков, підтримує Фонд «Відродження» відомого американського мецената Джорджа Сороса. А лекцію Станко було організовано за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні.
Правда в тому, що різним силам в різних кінцях світу, не тільки на Сході, невигідно, щоб Україна продовжувала спротив російської агресії. Ідея заставити українців «зрозуміти та вибачити», нехай в односторонньому порядку, здається дуже привабливою не тільки в Москві. Я знаю приклади, які яскраво демонструють ефективність такого підходу до врегулювання конфліктів. Ти, хто цікавиться, може вивчити хід та результати прямих перемовин між Грузією та Абхазію, які тривають вже 23 роки. Росія, до речі, в цьому процесі виступає лише як посередник.
Ще можна почитати, що оцінює перспективи діалогу України з ДНР та ЛНР, в необхідності якого мають переконатися самі та переконати суспільство та владу українські журналісти, сам Андрій Куліков: «Свого часу Леонід Кравчук казав, що він готовий сісти за стіл переговорів навіть з дияволом, якщо знає, що виграє у нього. Я ж вважаю, що потрібно сідати за стіл переговорів з дияволом навіть у тому випадку, якщо гарантій виграшу немає».
