Доки Євромайдан відходив від безсонної — в очікуванні штурму — ночі, всю країну вкупі з Євромайданом, без зайвих формальностей (типу прийняття рішення про приєднання до Митного Союзу) “підключили” до російсько-білоруських правил гри.
Що це означає?
Це означає визнання громадянського суспільства, яке підтримує та пропагує ідею верховенства права та прав людини, - “іноземними агентами”.
Це означає знак рівності між мирним протестом та екстремізмом, між журналістикою та наклепом.
Це означає фактичне запровадження цензури.
Та багато, багато чого іншого, про що вичерпно скажуть юристи і правозахисники. Поки їх не оголосили “іноземними агентами”, “екстремістами” та “наклепниками”.
Характерно те, що саме проти всіх цих новел, які ВРУ ухвалила сьогодні у вигляді законопроекту №3879 на порушення всіх можливих регламентних норм громадянське суспільство і боролося найбільш затято останніми роками. І цю боротьбу, між іншим, не можна назвати безрезультатною. Небезпечні норми, ухвалені одним махом в одному законопроекті, тривалий період все ж таки вдавалося блокувати. І це було в мирний час, коли суспільство «спало». То чому ж саме зараз, здавалося б, в умовах хай і недо-, але ж повстання, влада дозволила собі так просто і з такими відвертими порушеннями протягти ці розгромні для громадянського суспільства законодавчі зміни?
Здається, я знаю відповідь. І це не «диво». Давайте не лестити собі.
Буквально за кілька тижнів до “чорного четверга” перевибори на проблемних округах відбувалися з кричущими порушеннями – із залученням до технологій фальсифікацій тих-таки тітушок та міліції. Навіть у Києві, на вотчині Євромайдану. Вже не кажучи про віддалені від центру регіони. Можливо, саме тоді і саме так влада відчула, що Євромайдан, який можна похитнути беркутами та відсутністю дрів, на порушення громадянських прав, по суті, не реагує. І які саме сили, клани чи групи зуміли скористатися такою слабкістю – питання другорядне.
Особливий цинізм полягає в контексті. Законопроект, який містить чи не весь «передовий демократичний досвід» Росії та Білорусі останніх років у одному, як то кажуть, флаконі, виноситься на голосування відразу після «українських» слухань у Сенаті США. Хоча останні залишили по собі враження, що санкції проти Віктора Януковича та його найближчого оточення запроваджувати не поспішатимуть. Мабуть, таки правий Збігнєв Бжезінський у тому, що Янукович перебуває під парасолькою Володимира Путіна. Тобто — під Krysha. І не виключено, що саме про неї домовлялися президенти на тих таємничих передвільнюських переговорах.
А тепер про найгірше. Правозахисники наголошують, що деякі з ухвалених норм не просто копіюють, а навіть “перевершують” законодавчі практики Росії, які до останнього часу дозволяли нам з деякою поблажливістю спостерігати за процесами в сусідній країні, скрушно хитаючи головою та зітхаючи.
Сьогодні український #Антипарламент переплюнув російський «скажений принтер». І процедурно, і, як висловилися б правники, матеріально.
Так, нас знову розвели як кошенят. Френд-стрічка розривається від емоцій, правозахисники та активісти розмірковують, по якій саме статті підуть, а найпоширеніше слово, яке вживається зараз в українському сегменті Фейсбуку - “диктатура”.
Невже, як не без чорного гумору написав якийсь дотепник у мережі, з Новим 1937-м?
Марія Томак, Центр Громадянських Свобод
