У масштабах планети конфлікт України та Росії відноситься до локальних. Проте суто географічний принцип у цьому випадку навряд чи можна використовувати. Наслідки агресії Росії відчуваються в найвіддаленіших частинах земної кулі.
Зі зрозумілих причин найбільш занепокоєні безпосередні сусіди Росії. Настільки, що НАТО вживає заходів для їх захисту від можливих неприємностей.
До країн балтії прямують додаткові ескадрильї винищувачів. Про готовність збільшити авіаційну присутність у балтії заявили Велика Британія, Данія, Франція та Німеччина. У Альянсі зазначають, що посилення військової інфраструктури вздовж усіх західних кордонів Росії безпосередньо пов’язане з її політикою по відношенню до України.
Прем’єр Дональд Туск в ефірі телеканалу TVN прямо заявив, що «План зі зміцнення присутності НАТО в Польщі, включаючи військову присутність, — доконаний факт, що стане очевидним уже найближчими тижнями».
До Румунії на військову базу «Михаїл Когелнічану» перекидаються 175 американських морських піхотинців до понад однієї тисячі вже там дислокованих. Крім того, Пентагон вивчає можливість направити в Чорне море американський есмінець «Дональд Кук», оснащений системою протиракетної оборони «Іджис».
Дуже неспокійно почуваються й у столицях держав Південного Кавказу.
У Тбілісі чудово усвідомлюють можливі наслідки збільшеної агресивності Росії. Голова комітету з розвідки Палати представників конгресу США Майк Роджерс заявив телеканалу Fox News, що Росія також підсилює свою військову присутність у Південній Осетії. За його словами, Володимир Путін планує вторгнутися до Грузії та Вірменії, щоб встановити прямий сухопутний зв’язок між Росією й Іраном. «Вони направляють свою найсучаснішу техніку до Південної Осетії. Для цього немає причин. Грузинська армія не являє собою ніякої загрози. Це викликає особливе занепокоєння».
Досить складне становище в Азербайджану. Країна виявилася затиснутою з трьох сторін. З півночі Росією, з півдня Іраном, в якого посилюється співпраця з Москвою, із заходу — Вірменія. Остання повністю перебуває у фарватері російської політики і з нею в Азербайджану конфлікт довкола Нагірного Карабаху. Кримська анексія в Баку викликає цілком однозначні аналогії.
До того ж щодо Азербайджану почали лунати прямі погрози. Поки не на офіційному рівні, але від політиків, які тією чи іншою мірою висловлюють те, що Кремль вважає для себе дещо передчасним. Особливо рясно посипалися такі заяви після того, як на сесії Генеральної асамблеї ООН Азербайджан проголосував за резолюцію на підтримку України.
У ексклюзивному інтерв’ю агентству Vesti.Az доктор політичних наук, професор МГУ, лідер Міжнародного євразійського руху Олександр Дугін без дипломатичних натяків зазначив, як Баку має «правильно» поводитися. «Я багато разів говорив одну важливу для Азербайджану річ — єдиним гарантом територіальної цілісності всіх пострадянських держав є саме Росія. Якщо Росія не захоче бути гарантом територіальної цілісності цих держав, то їхня територіальна цілісність буде порушена. Поки Росія підтримує юридичні вимоги Азербайджану на Карабах. Варто лише спробувати почати шукати нового «старшого брата» за межами Росії, зруйнується все. Зруйнуються Азербайджан, Вірменія, Молдова... При конфронтації з Москвою жодна пострадянська держава в нинішніх кордонах не існуватиме... Це геополітичний закон. Хто хоче спробувати кинути виклик цьому закону, нехай спробує».
В умовах, що склалися, Азербайджан має єдиного союзника в регіоні — це Туреччина. Невипадково в очікуванні першого після місцевих виборів візиту прем’єр-міністра Ердогана в Баку чимало оглядачів і політиків говорили про можливе укладення військового союзу між двома країнами.
На користь цього свідчив і візит на береги Каспію начальника Генерального штабу збройних сил Туреччини Неждета Озела. Глава Центру політичних інновацій і технологій (ЦПІТ) Мубаріз Ахмедоглу зазначив, що хоча останнім часом почастішали візити представників збройних сил Туреччини до Азербайджану, проте візит Озела був несподіваним, і він був продовжений до завершення зустрічі прем’єра Ердогана з азербайджанським керівництвом.
Щодо візиту турецького прем’єра до Баку Ахмедоглу зауважив, що «Візит Ердогана, як і продовжений візит Озела, пов’язані з тими процесами, що спостерігаються між Росією й Заходом. Коли вирішувалося питання Криму, який є кримсько-татарською землею, Росія жодного натяку не робила на те, щоб якимсь чином порадитися з Туреччиною. Те, що президент Росії Володимир Путін вирішив кримське питання, не радячись з Ердоганом, Туреччина вважає, що в цьому питанні їхнє моральне право було ущемлене. І Туреччина надалі активізуватиметься в цілому в регіоні Кавказу».
Проте про можливість укладення військового союзу на завершальній прес-конференції президента Ільхама Алієва і прем’єра Туреччини Ердогана не було сказано ні слова. Неможливо й уявити, щоб настільки гостра проблема не обговорювалася на зустрічі керівників двох дружніх держав. У тому числі й військові аспекти забезпечення безпеки Азербайджану. Інакше навіщо було залишати в Баку начальника Генерального штабу.
Схоже, що укладення військового союзу між двома країнами сторони визнали дещо передчасним з кількох причин.
По-перше. Безпосередньої військової загрози Азербайджану поки немає. Не помічена концентрація російських військ на його кордонах. У акваторії Каспійського моря становище теж не змінилося. Присутня лише певна дипломатична активність і висловлювання на неофіційному рівні.
По-друге. Туреччина серйозно втягнута в сирійський конфлікт, що змушує її тримати на кордоні з країною охопленою громадянською війною значні військові контингенти. Поки кінця протистояння в Сирії не видно, й воно в будь-який момент може набути регіонального характеру.
По-третє. Анкара пов’язана з Росією досить потужними економічними зв’язками, розірвати які вона не може. Зокрема, про це Ердоган говорив Мустафі Джемілєву при обговоренні проблем кримських татар.
По-четверте. У серпні мають відбутися президентські вибори, й Ердоган не може їх програти. Для нього це означатиме кінець політичної кар’єри. Внутрішньополітична ситуація в країні досить напружена, опозиція готується дати прем’єру серйозний бій. У таких умовах переймати на себе серйозні зовнішньополітичні зобов’язання досить складно.
З другого боку, Анкара не може залишити Баку без підтримки. Для будь-якого турецького політика це може обернутися великими проблемами. Очевидно, що вона здійснюватиметься без формального оформлення у вигляді документів. Кому треба, про це легко дізнається й швидко зрозуміє наслідки цього.
Легко прогнозувати, що на Південному Кавказі напруженість зростатиме. І це предмет занепокоєння не лише держав регіону, а й НАТО. У Брюсселі обговорюються питання допомоги, в першу чергу Азербайджану та Грузії. Найлегше це здійснити через Туреччину. У потрібний момент відповідні договори будуть підписані.
Зауважимо, що Москва своєю агресивною політикою відкрила скриньку Пандори практично по всьому периметру своїх кордонів. На якийсь період їй удалося Крим окупувати. Як результат приведені в дію сили протидії такій її політиці з непередбачуваними наслідками. При цьому безпека самої Росії серйозно погіршилася. Чи вартий був Крим цього?
